Яким я бачила Переяслав. Частина ІІ.

Автор: БО-БО | 14 квітня 2015 09:20 |

Так от, якщо Ви ще не забули історію пошуку музеїв Переяславщини, пропоную тепер ознайомитись власне з моїми відчуттями та враженнями від знайдених музеїв.

Першим, направду чарівним, був меморіальний музей Григорія Сковороди, що розташований в одноповерховому приміщенні колишнього колегіуму XVIII ст. Що сам музей, що навколишня територія неймовірно затишні. На вулиці повсюди квіти, зелень. Не знаю коли, але виглядає, що зовсім недавно у музеї був проведений капітальний ремонт. Експозиція занурила нас у будні студенства, думаю всім школярам та студентам там буде і цікаво і пізнавально. Але найбільше моя голова запаморочилася від захвату коли на робочому столі однієї з працівниць я знайшла книжку про музейний маркетинг, от шкода, що не встигла для вас сфотографувати.

Вийшовши на вулицю побачили неймовірно красиву церкву. Це виявився музей-діорама. Вражена в самісіньке серце - покопавшись в мережі, я знайшла інформацію, що діараму “Урочисто” запроторили в церкву у 1975 році. Це “урочисто” і нині там. Ну це логічно, можливо завдячуючи цьому факту вона (церква) досі на місці. Але хоч погоджуйтесь хоч ні, моя думка в тому, що цей заклад, місце, музей, "червоний куточок" у такому вигляді - шкоди приносить більше ніж користі. Я не проти діорами - я проти діорами в церкві, та тим більше таких експозицій.

Хіба якщо пояснювати, що експозицію як зразок ми непорушно зберігаємо десятиріччями то о.к. - питань немає.

На окрему увагу заслуговують дві вітрини про остарбайтерів - сучасні, переконливі, зрозумілі.

Але на вулицю ми вийшли пригнічені та злі.

Добре, що поруч чудовий парк, де можна втамувати свої емоції та перевести подих. Що ми й зробили, нашвидкоруч перекусивши нашими запасами, адже час невблаганно натякав нам на близький вечір.

Вже швидко орієнтуючись припаркувались біля Музею архітектури давньоруського Переяслава. Це невеличкий музей, навіть більше - укриття для археологічних залишків Собору ХІ ст. Рештки Собору випадково знайшов у себе на городі один місцевий житель копаючи льох. Таким чином чоловік позбавився півгороду в обмін на нового сусіда (виглядає непогана альтернатива замість городу - культурний заклад), а ми отримали ще один музей. Нас зустрів працівник музею, по-доброму пожуривши, що "музей вже закривається, але як Ви такі непосидючі", то велкам - як то кажуть. І просто зачарував нас своєю опікою та доброзичливістю. Ми оглянули залишки фундаменту, фресок церкви. Скажу відверто енергетика місця дуже сильна. І все в цьому комплексі було виважено-правильним, хоч експозиція та вітрини дуже давні. Особисто для мене дуже неприємне враження справили традиція відвідувачів кидати монети на археологічні залишки. Це ж не фонтан, а музейний об`єкт - і виглядало досить вульгарно.

Ну а о 18.00 наші мрії погуляти скансеном, подихати свіжим вечірнім повітрм та побачити захід сонця над солом’яними стріхами хат - лишилися поки мріями. Бо у літню пору графік музеїв лишається непорушним.

В мене є ще ціла низка музейних історій та пригод. Але така пора чудова прийшла - я от думаю куди податись?

Порада № 1 - плануючи візит до міста, уважно позначте на карті, де який музей.
Музей-діораму “Битва за Дніпро” - не оминайте, але й не кажіть, що я не попереджала.
Краще візьміть з собою їжу, пристойних закладів ми не надибали, а витрачати час на додатковий посилений пошук не схотіли.
Вставайте якомога раніше - ніхто з музеїв не зважає на літню пору, й не поспішає продовжити робочий день.
Не кидайте монети на археологічні залишки Собору ХІ століття у Музеї архітектури давньоруського Переяслава - це як мінімум дивно. Сміливо беріть екскурсію.

Висновок: Їхати потрібно і дуже раджу. Сміливо вимагайте свою порцію від музейних працівників і буде Вам щастя. Не скупіться - купуйте квитки та екскурсії.

Всім позитиву та нових знань!

Схожі публікації

Коментарі (3)

Лариса | 14 квітня 2015 17:46:23

То не Музей архітектури давньоруського Переяслава, а Музей археології. Музей архітектури окупований московськими церковниками.

Відповісти

Науковий співробітник НІЕЗ "Переяслав" | 14 квітня 2015 23:21:06

Направду, коли ми бачимо у Храмі божому отаке, то звичайно перші емоції це саме злість від такого невігластва. Але давній Переяслав унікальний в тому, що він саме такий і є. Незрозумілий, патріархальний, провінційний. Тут ніби завмер час в зовнішньому прояві: в архітектурі, в природі – відчувається плин віків. Але коли ти заглибишся у цей плин, то починаєш дещо розуміти, прощати і сприймати все так як є. Вознесенський собор – дарунок місту ще в 1695році нашого історичного «опального»- гетьмана Мазепи. Саме в ті роки місто зазнає економічного і духовно піднесення. Але з історії ми знаємо, які були тяжкі роки цього віковічного духовного оплоту Переяслава. Указом Синоду від 17 грудня 1803 р. Малоросійсько-Переяславська єпархія перейменована на Полтавсько-Переяславську єпархію. З її утворенням полтавські ієрархи що донині перебували в м. Переяславі, у приміській дачі Андруші, з 1847 р. перебираються до Полтави. З того часу єпархія носить назву Полтавська, а архієреї носили титул Полтавський і Переяславський (1803—1937). Слава міста поступово занепадає. У 30-х роках Вознесенський собор стає центром Української Автокефальної Православної Церкви, та вже у 1937році правлячий єпископат разом з духовенством був репресований, а всі парафії закриті. У кінці 1941 р., в період німецько-фашистської окупації, з ініціативи віруючих частина церков була відкрита. У липні 1942 р. єпископ Переяславський Української Автокефальної Православної Церкви Мстислав (Скрипник) у Полтаві висвятив 20 ставлеників, які навчалися на курсах для підготовки священнослужителів у м. Полтаві. Під час бомбардування міста у наш Вознесенський Собор архітектурного бароко влучає бомба і віднині він стоятиме без купола майже чверть століття. І ці роки - це саме ті роки совдеповського невігластва, які перетворювали культові споруди у склади, амбари, а наш красень – дарунок Мазепи- місцевими манкуртами перетворювався на міську вбиральню. Лише завдячуючи В.Г.Заболотному, який вніс цю споруду в Охоронний список культурної спадщини ми маємо його в такому вигляді сьогодні. Довершення варварського руйнування церковних споруд у Переяславі продовжувалося у роки Великої Вітчизняної війни. Все, що залишилося після тотального знищення, вдалося зберегти лише завдяки подвижницькій діяльності Михайла Сікорського - цінителя давньої архітектури історичного Переяслава. Протягом всього свого трудового життя музейного зодчого, Михайло Сікорський і його колеги доклали чимало зусиль, аби переконати владні структури зберегти, відремонтувати, відреставрувати те, що залишилося після десятиліть нещадного нищення і руйнування. Тому для їх збереження у цих будівлях і розміщувалися експозиції музею українського одягу, полотно діорами «Битва за Дніпро у районі м. Переяслава у 1943році» художників студії ім. Грекова. Таким чином були збережені культові споруди Михайлівської церкви з комплексом Трапезної церкви та Дзвіниці, Вознесенський собор з Дзвіницею, кам’яна споруда приміщення Переяславського колегіуму. Також за ініціативи Михайла Сікорського на підмурівках культової споруди ХІІ століття була відтворена церква Воскресіння Христового за планом побудови часів Київської Русі. Нині це діюча однойменна церква УПЦ КП. Сьогодні настав час, коли вищеназвані пам’ятки культової архітектури повертаються в лоно церкви і в Переяславі відроджується вікопомна християнська традиція, а з нею надіємося його слава і велич, як першої духовної столиці Київської Русі. Адже життя на цій благословенній землі ніколи не припинялося, а завжди відроджувалося з попелу. Більше 30 років у орденоносному Переяславі стоїть довгобуд – Музей Дружби народів – початкова назва. Туди планувалося перенести «Діораму». Але… Всім все зрозуміло… Маємо те, що маємо.

Відповісти

Бо-Бо | 15 квітня 2015 12:02:14

О я безмежно вдячна за цю розповідь науковому_співробітнику НІЕЗ "Переяслав". Напрваду я так і підозрювала, що якби не та діорама, то можливо б і обвалився остаточно собор. І я розумію що не ваша у тому вина, що за 25 років він лишився музеєм діарамою, натомість у сусідніх селаха та районах зводилися розкішні та дорогі храми москвоського патріархату. Але то вже інша історія. Якби ця інформація була в самому соборі в його експозиції мені здається це б рятувало трохи ситуацію. Ще раз дякую за детальну відповідь.

Відповісти