Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років

Український Музей у Нью-Йорку представляє першу всебічну виставку про художників авангарду, які створили українську театральну сцену початку ХХ ст. і вплинули на розвиток світового театру - «Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років», що організована у співпраці з запрошеними кураторами: Мирославою Мудрак, професором-емеритом Університету штату Огайо, і Тетяною Руденко, головним зберігачем Музею театрального, музичного та кіномистецтва України в Києві. Виставка триватиме від 15 лютого до 13 вересня ц.р.

Перша подія такого типу за межами України, ця виставка представляє вагомий внесок українських художників у театральне мистецтво доби авангарду, розповідаючи історію відчайдушного новаторства, завзятости та прагнення долучитися до розв’язання соціяльних проблем епохи. На виставці «Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років» можна побачити 125 оригінальних робіт для театру 13 художників, багато з яких було пізніше засуджено на заслання або розстріляно під час сталінського терору за нібито ворожі політичні переконання. Серед експонатів – 142 предметів, наданих Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України в Києві, включно з ескізами костюмів, декорацій і гриму, фотографіями та оригіналами афіш того періоду.

Принципом, за яким організовано виставку, є траєкторія розвитку, що її можна простежити від експериментів з абстракцією в танці до вистав найбільш інноваційних режисерів на сценах Києва, Одеси й Харкова. Наголос зроблено на трьох аспектах української сценографії першої третини ХХ ст., кожен з яких віддзеркалює естетичні та соціально-культурні питання свого часу. Перший аспект охоплює період сміливих спільних проектів біля витоків експериментального театру й танцю, в яких художниця кубофутуристичного спрямування Олександра Екстер і танцюристка й хореограф Броніслава Ніжинська здійснили справжню революцію на балетній сцені. У той час як ці постаті добре відомі завдяки зусиллям істориків театру й танцю протягом останніх десятиліть, виставка репрезентує внесок протеже Екстер Вадима Меллера, згодом провідного декоратора Мистецького об’єднання «Березіль», очолюваного режисером з неповторним власним баченням, Лесем Курбасом.

Взявши на озброєння експресіоністську драму (яка визначає другий аспект виставки), естетику конструктивізму й актуальні соціяльні проблеми, «Березіль» сформував особливий ландшафт українського театру. В апогеї свого розвитку українське театральне мистецтво нічим не поступалося найкращим виставам Ервіна Піскатора в Берліні чи Всєволода Меєрхольда в Москві. Проте вже 1933 р. більшовицька влада закрила харківський «Березіль» і вислала Курбаса до ГУЛАГу, де через кілька років і розстріляла. Репресіями і стратами радянський режим знищив ціле покоління художників та письменників першої половини ХХ ст. Пишний розквіт модерної української культури було перервано в його найвищій точці.

Український театр вирізнявся тим, що використовував власну народну культуру України, в тому числі традиції і звичаї, народний одяг, вертеп, бурлеск козацької доби та злободенні ярмаркові дійства. Усе це авангардні мистці переклали на сучасну мову, вживаючи властиву формалізмові гіперболу, кричущі барви та форми масової культури, щоб надати театрові жвавої, провокативної динаміки, створити мистецький форум, який був би водночас космополітичним і виразно місцевим. Цей третій, інспірований народним мистецтвом аспект виставки розкрито на прикладі найцікавіших робіт Анатоля Петрицького, вистав «Березоля»,  творчости Матвія Драка, Марка Епштейна, Костя Єлеви, Бориса Косарева, Василя Кричевського, Майї (Милиці) Симашкевич, Олександра Хвостенка-Хвостова, Ніссона Шифрина, Валентина Шкляєва, які створювали оформлення також для інших театрів України, в тому числі Єврейського театру в Одесі.

Більшість виставлених творів – ескізи Вадима Меллера, нагородженого золотою медаллю на Міжнародній виставці сучасного й декоративного мистецтва в Парижі 1925 р. Наступного року його ескізи було представлено в «іноземній» та «радикально модерністичній» (видання «The Little Review», зима 1926 р.) секції Міжнародної театральної виставки в Нью-Йорку. Особливо підкреслено новаторський характер Меллерового оформлення до таких вистав «Березоля», як «Джиммі Гіґґінз» Ептона Синклера (1923), «Газ» Ґеорґа Кайзера (1923), «Золоте черево» Фернанда Кроммелінка (1926) та естрадного ревю «Алло на хвилі 477» (1929).

Історичне підґрунтя

Коли Російська імперія розпалася під ударами революції 1917 року, ідейний авангард відповів енергійним відродженням національної культури. На вістрі цього процесу перебував театр. Після десятиліть заборон і цензури українська мова нарешті зазвучала зі сцени, а переклади найкращих зразків світової драматургії – від «Царя Едипа» Софокла, «Макбета» Шекспіра та іншої класики до сучасної німецької драми – подарували глядачеві нові думки й почуття.

У 1920-х роках радянський уряд вдався до політики «українізації» в рамках поверхневого визнання самобутньої культури народів СРСР. Це дало змогу використати національні мови і культивувати народні традиції для формування «радянської» ідентичности в національному контексті. Український театр розквітнув за цих умов, сягнувши вершини українського модерністського мистецтва. Незабаром, однак, тріюмф перетворився на трагедію. Політика, що, здавалося, сприяла популяризації національного мистецтва, в кінцевому підсумку виявилась підготовчим маневром для заплянованого Сталіним знищення української еліти. У 1930-х роках сталося те, що пізніше отримало назву «Розстріляне відродження».

Майже століття минуло відтоді, як розквіт авангардного мистецтва 1910–1920-х років дав українському мистецтву й культурі нову надію, вказавши напрямки майбутнього розвитку. Революційна боротьба України за свою незалежність, що триває й сьогодні, робить збереження цієї дорогоцінної спадщини завданням дедалі більшої ваги. Співпраця Українського Музею в Нью-Йорку і Музею театрального, музичного та кіномистецтва України в Києві над презентацією цієї виставки свідчить про тверду віру сьогоднішнього покоління українців у розквіт національної культури, їхню активну діяльність у цьому напрямку.

Каталог виставки

Виставка «Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років» супроводжується повноколірним двомовним каталогом (276 стор., м’яка палітурка). Видання містить наукові статті, написані запрошеними кураторами Мирославою Мудрак і Тетяною Руденко. Серед авторів також визнані фахівці в цій царині: Ніколетта Міслер (професор російського та східноевропейського мистецтва Університету Неаполя «Л’Орієнталь»), Джон Е. Бовлт (професор слов’янистики Університету Південної Каліфорнії, директор Інституту сучасної російської культури, спеціаліст з історії російського мистецтва), Валентина Чечик (доцент катедри теорії та історії мистецтв ХДАДМ); Ганна Веселовська (театрознавець, професор катедри театрознавцтва КНУТКТ ім. Карпенка-Карого), Мейгілл Фавлер (спеціаліст з історії російської, української, східноевропейської культур катедри історії Університету Стетсон).

Каталог можна придбати в крамниці Музею або через Інтернет за адресою www.ukrainianmuseum.org. Ціна 49 доларів.

Статті в каталозі:

• «Від мольберта до кону: малярський авангард і театр» Мирослави Мудрак
• «Вадим Меллер – місіонер сценографічного авангарду» Тетяни Руденко
• «Всеохопна гра тіла: мистецтво руху на українській сцені» Ніколетти Міслер
• «Сценічні трансформації та український авангард» Джона Е. Бовлта
• «Ґордон Креґ, образотворчий авангард і українська сценографія кінця 1910-х років» Валентини Чечик
• «Українська театральна режисура першої третини ХХ століття на шляху новаторства й експерименту» Ганни Веселовської
• «Березіль»: театр як установа в Радянській Україні» Мейгілл Фавлер

Спонсори виставки

«Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років» стала можливою завдяки щедрій підтримці багатьох окремих осіб зокрема Федеральної кредитової кооперативи «Самопоміч Нью Йорк», яка спонсорувала видання каталогу.

Громадські програми

Ціла низка програм, пов’язаних з виставкою «Інсценізація українського авангарду 1910–1920-х років», включає симпозіум, лекції, майстер-класи, театральні вистави, літературні вечори та концерти. Просимо відвідувати вебсайт виставки про найсвіжіші новини про події та програми.

Про Український Музей

Український Музей має на меті колекціонувати, зберігати, виставляти й інтерпретувати твори мистецького або історичного значення для багатої культурної спадщини американців українського походження. Заснування Музею Союзом Українок Америки в 1976 р. віталося як одне з найбільших досягнень української громади Сполучених Штатів. Сьогодні завдяки своїм багатим зібранням народного та образотворчого мистецтва, численним архівних матеріялам, цікавим імпрезам великого наукового значення УМ є одним з найбільш самобутніх та активних «менших» музеїв м. Нью-Йорк. Щороку УМ влаштовує декілька виставок, видає двомовні каталоги та організовує різноманітні заходи, часто у співпраці з іншими музеями, освітніми й культурними установами.

* * *
Джерело: Український музей у Нью-Йорку