В’ячеславе Анатолійовичу, затримайтесь на 20 хв…

Сорока на хвості принесла звістку, що найближчими днями Віце-прем’єр з гуманітарних питань – міністр культури України В’ячеслав Кириленко з робочим візитом відвідає терени Галичини.

Крім усього іншого, в порядку денному може бути вже обов’язкове паломництво до Жовкви – бо костел Святого Лаврентія, на чолі з дипломатами, плаче за тими двома сумнозвісними полотнами Мартіно Альтомонте, які поки що в музеях, але де будуть завтра – знає тільки Бог. Ці батальні картини – як обряд ініціації для міністрів культури. Принаймні, для 3-х попередніх точно. Сьогодні питання також невирішене. І полягає в тому, чи витримає натиск В’ячеслав Кириленко, чи змушений буде скоритись…

Але зараз мова не про те. Я би хотіла попросити Вас, В’ячеславе Анатолійовичу, коли Ви будете йти від площі до костелу, щоб ви затримались на 20 хв. і зайшли до замку – головної споруди Державного історико-культурного заповідника у м. Жовкві.  І щоб Ви не слухали те, що Вам будуть розказувати про досягнення – бо Ви все те вже чули, на нараді наприкінці січня (і про Комплексну програму збереження та відтворення історико-архітектурного середовища м. Жовкви, і про грант у 1.5 мільйона євро на завершення протиаварійних робіт на даху, влаштування подвір’я, на реставрацію галерей, створення музейних експозицій і обладнання візит-центру), а пішли просто в двір, а потім зайшли за стрічку в одні з «зачинених» дверей...

Я знаю, що сьогодні Ви нічого не зміните.

Я чую, що не вся культура нині на часі.

Я тільки хочу, щоб Ви побачили, в якому нині стані паркет, панелі, стіни і вікна колишньої королівської резиденції (де Ян ІІІ Собеський отримував привітання з нагоди перемоги над турками під Віднем), яка ще 10 років тому мала цілком інакший вигляд і такою, як є зараз, могла б не бути.

І зрозуміли, наскільки слова можуть розходитись з ділом…