НОВИЙ СТАРИЙ МУЗЕЙ

Автор: Максим Левада | 31 січня 2015 02:03 |

Сьогодні (нарешті!) потрапив до Музею сучасного мистецтва. Власне, після їхнього переїзду з Глибочицькій, я був там вперше. І вкотре залишив цей музей з відчуттям щирого захоплення від побаченого.


 

Юрій Герц, Зима на Бескиді, 1997

Я не так часто, як би хотілося, але регулярно відвідую цей музей від самого його народження. Спочатку це був невеличкий музейчик на Подолі. Тоді він залишав враження радше професійного клубу або місця для зустрічей митців, де виставки були лише чудовою та приємною нагодою.

Потім він переїхав у величезне приміщення на Глибочицькій. Вдалі амбітні проекти швидко набули розголосу і музей став дуже помітним у культурному просторі Києва. До речі, саме там я вперше в українському музеї побачив ліфти і туалети для інвалідів.

Сьогодні, якщо порівнювати з попередніми реінкарнаціями, це музей середній. Я не про рівень, а про виставкові площі. Чотири зали достатньо великі для експозиції, а в одному ще й музейна бібліотека, якою може скористуватися кожен відвідувач. Атмосфера, як і раніше, дуже доброзичлива та комфортна.

Можливо не варто розповідати про це, але останнім часом ми багато дискутуємо навколо місця та ролі музею в нашому житті. Зокрема про спонукання музейних закладів до заробляння коштів. Як на мене це взагалі не питання, бо я переконаний, що музей має бути дотаційним. Але існують й інші думки. Сьогодні я ще раз переконався, що правий. Отже про ціни.

Я придбав чотири виставкові видання. Каталог виставки «Закарпаття», заради якої я, власне, і пішов туди, коштує 30 гривень. Повний колір, майже 100 сторінок. Ще два каталоги цього самого проекту «Мистецька мапа України» коштують: «Крим» – 30 гр. (70 стор.) та «Харків» – 40 гр. (100 стор.). Іще я придбав альбом «Артемігранти» 250 стор.) за 90 гр.

Про ціни на квитки. Відвідування музею БЕЗКОШТОВНЕ для усіх. Бажаючі підтримати музей мають можливість зробити це через скриньку для пожертв. На моє здивування стосовно безоплатного входу директор музею пані Оксана Коваль якось сором’язливо відповіла: «Ми вважаємо, що у такі скрутні часи для когось і п’ять гривень можуть бути проблемою»…

Я розумію, що це музей приватний. Що тримається він завдяки зусиллям свого фундатора пана Сергія Цюпко. Але й у кожного іншого музею є свій фундатор. Цей фундатор – держава. Яка зобов’язана не керувати музеями через відповідне міністерство, а забезпечувати їх та сприяти розвитку. Наприклад – фінансувати реставрацію експонатів. І справа не в скрутних часах – держава цього не робила ніколи. Немає сучасних систем охорони, немає клімат-контролю, немає нормальної реставрації, немає нормальної наукової діяльності. Немає тих самих ліфтів та туалетів для інвалідів…

Але повернуся до музею. Виставка «МИСТЕЦЬКА МАПА УКРАЇНИ: Закарпаття» працює ще два дні, тобто цю суботу та неділю. Музей відкрито щодня, крім понеділка, з 11-00 до 19-00. Ви ще встигнете, друзі!

Адальберт Ерделі, Гуцул з люлькою, 1950-ті рр.

А писати про закарпатську школу я не ризикну. Бо краще все це побачити. Свого часу Френк Заппа слушно висловився: «Говорити про музику, це все рівно, як танцювати про архітектуру». Тут майже та сама ситуація.

P.S. Дістатися дуже легко – будь який трамвай, що прямує по Фрунзе, до зупинки «Пивзавод»!

P.P.S. Фото з сайту музею з виставки «МИСТЕЦЬКА МАПА УКРАЇНИ : Закарпаття».

 

 

Схожі публікації

Коментарі (2)

 

Світлана Скорченковська | 31 січня 2015 07:31:10

Максим, Ви правильно помітили і написали: музей - приватний. За таким принципом працюють всі приватні музеї і в Києві, і скрізь. Вони безкоштовно "продають" свою колекцію заради власної реклами. Каталоги такі дешеві, бо вони є рекламою більше власника колекції, ніж самої колекції. Це бізнес-хитрість і рекламний хід. Якщо б у власника колекції були фінансові проблеми - він би швидко закрив музей і звільнив найманих працівників. Бо вхідними квитками ніколи б не окупив існування свого приватного музею. А держава, яку Ви чомусь так не любите, не може цього зробити, хоч працівники в її музеях теж наймані. В цьому різниці приватного музею і державного. Щоб заробити собі пенсію на непильній роботі, люди чомусь ідуть працювати в державні музеї і центри, а не в приватні. Розімуєте чому. Бо Вашу пенсію Вам гарантує погана держава, а не хороший приватник.

Відповісти

Максим Левада | 31 січня 2015 14:52:49

Світлано! У Вас трохи сумбурно, тому я не зовсім зрозумів Вашу основну ідею. Якщо йдеться про те, що у державних музеях люди сидять заради пенсій, то я погодитися не можу, державні музеї дуже різні. Я говорю про те, що державі (міністерству?) музеї в принципі малоцікаві. Вона їх, в кращому випадку, сприймає як неминуче ідеологічне навантаження своєї діяльності. Тобто це ставлення як до валізи без ручки. Чиновників, які відвідують музеї (театри тощо) задля задоволення, а не в силу необхідності, дуже мало. Зазвичай для них це заходи, де треба формально з’явитися. Їм це нецікаво, більш того, збагнути для чого потрібні музеї вони не в змозі. Стосовно мети власників колекцій можна говорити, але, як на мене, це непринципове. Ми маємо гарний доступний музей. У Сполучених Штатах всі музеї недержавні, всюди є власники та фундатори, але суспільний ефект від такої музейної системи набагато більший, ніж від нашої. Тобто у нас власник (держава) поки не виконує своєї основної музейної функції. Власне про це я хотів сказати.

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень