ПІД ТІННЮ МИНУЛОГО

Автор: Максим Левада | 11 вересня 2014 01:32 |

Дискусія навколо претендентів на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» дедалі стає все емоційнішою.


Зі сторони це виглядає так – є чотири умовні групи супротивників. Дві в середині, тобто в колективі. Ще одна, яку можна із застереженнями назвати Міністерством, та остання – т.зв. різні особи, ззовні зацікавлені у посаді директора. Сам чорт ногу зламає, з’ясовуючи хто тут правий!

Але проблеми з Переяслав-Хмельницьким заповідникам виникли не сьогодні, а як мінімум ще 2008 року, коли від справ відійшов його багаторічний директор та фактичний творець М. І. Сікорський. А можливо іще раніше, коли Михайло Іванович через похилий вік та стан здоров’я почав потрошки уникати активного керівництва. Тому сьогоднішнє емоційне обговорення персоналії майбутнього керівника є лише результатом невирішеного питання – де знайти постать рівня Сікорського?

Очевидно, що Мінкультури – а там, нагадаю, зовсім нове керівництво і йому всі перипетії останніх років навколо Переяслава невідомі – опинилося у вкрай складній ситуації. І тут, на мій погляд, Міністерством скоєно принципову помилку. А саме – призначено конкурс на посаду нового гендиректора. Бо призначаючи такий конкурс, треба було формулювати не вимоги до претендентів, а спочатку визначитися з майбутнім заповідника. Бо інакше створюється типова ситуація «змін без змін».

Давайте спробуємо порівняти двох видатних українських музейників – Бориса Возницького та Михайла Сікорського. Це люди одного покоління, одного рівня та одного цеху. Але наскільки вони різні!

Борис Григорович це людина поза часу. Його служіння власній ідеї було прямим відлунням ідей класичного гуманізму, благоговінням перед мистецтвом та культурою. Саме тому, попри всі перешкоди радянської системи, він врятував для нас і Пінзеля, і Альтомонте.

Натомість Михайло Іванович був людиною абсолютно протилежною. Радянську систему він геніально використовував. Він спромігся пристосувати її під своє покликання – збирати усе йому цікаве. І він збирав дійсно все – від археології до ракетних двигунів, від рушників до особистих речей українських науковців… Можливо хтось пам’ятає скандали навколо небажання повертати експонати з інших музеїв, які він позичав для виставок? Його інколи проклинали, дражнили поза очі Плюшкіним, а він, як одержима мураха, крок за кроком робив свою справу – створював той заповідник, який ми знаємо сьогодні.

Але саме унікальність заповідника Сікорського зараз стала першоджерелом цієї нібито кадрової проблеми. Бо на першому місті постає питання – а що далі? Куди і як рухатися заповіднику? Що робити з усіма музеями, колекціями, землями, пам’ятками, які ніколи не були нормально систематизовані або повністю обліковані. У Сікорського на це не було часу, а можливо йому це не було цікаве – головне знайти та забрати до заповідника. Він так поспішав жити, що загальна мета відходила на другий план під тиском сьогоденних ідей та проблем. Але Сікорського сьогодні в Переяславі немає…

Добре, що Мінкультури не потребує моїх порад! Бо, в іншому випадку, я був би змушений запропонувати йому відкласти пошуки претендентів. А для початку провести відкритий публічний конкурс на конкретну та системну програму (не концепцію!) розвитку заповідника хоча би на п’ять років. І не долучати до цього ніяких іноземних консультантів – якими би відомими та авторитетними вони не були. Бо розумних та досвідчених музейників і в нас вистачає. Бо і Сікорський, і Возницький робили свою справу без огляду на різних хитромудрих тічерів. Бо тільки наші музейники знають і відчувають наші проблеми і спроможні зберегти нашу індивідуальність.

І лише після обговорення та затвердження такої програми, повернутися до пошуку того, хто зможе її зреалізувати. Це не обов’язково повинен бути розробник програми, але це має бути людина, яка організує та забезпечить виконання чітких конкретних та послідовних дій.

Але такого не буде, мені це зрозуміло, тому конфлікт триватиме далі. Хтось має нападати, хтось виправдовуватися, решта – слідкувати за розвитком подій. Якщо влада або керівництво міністерства буде час від часу змінюватися, процес набере ознак певної політичної або групової стадіальності. Єдине, що тішить – Михайло Іванович нічого цього вже не побачить…

(Фото: Yves Marchand та Romain Meffre)

Схожі публікації

Коментарі (6)

 

Ірина | 11 вересня 2014 18:57:08

А чому дискусія навколо претендентів? У статті Лесі Гасіджак акцентовано, що вже є призначення того, кого у свій час пропонував Кулиняк, хтось з регіоналів. То навіщо дискутувати? Голос Майдану прийняв рішення, чи то не він вирішує? Якщо людина з Майдану призначає на керівну посаду у Національний! заповідник представників Регіонів, що не мають профільного досвіду, то які тут можуть бути дискусії. То вже ВЕЛИКА КРАПКА! Кінець чи капець...

Відповісти

Svitlana | 11 вересня 2014 21:25:37

Повелися на звичайну "утку". Зараз усі будуть шукати в чужому оці соринку не бачачи у своєму колоди. Ви не думали, що в Україні ніколи не обходилося без ярликів. Це такий собі національний спорт.

Відповісти

З облавсної адміністрації | 12 вересня 2014 11:45:39

О горе! Лукашевич має запис в документі, що він регіонал. Це жах. Музейникам напевне потрвбен Довгошия, той хто тривалий час лизав дупу регіоналам, звільням людей, принижував, занедбав низку об'єктів культорної спадщини. Музейні кошти направляв на вирішення своїх проблем, рвав акти КРУ на очах членів комісії, бо кришувався сином Януковича. Так це не регіонал... Його навіть колишні соратники Присяжнюк та Осипенко не витримували...

Відповісти

Марія Л. | 12 вересня 2014 16:42:24

Автор говорить про істину. Якби Михайло Іванович побачив ці жахливі чвари то він би гірко заплакав. Не треба спекулювати його іменем, а треба продовжити його справу! Тут знову полився бруд на П.О. Довгошию і знову згадали партійну приналежність О.М. Лукашевича. Якби Міністерство винесло на загал ті концепції з якими претенденти пішли на конкурс, можливо картина стала б ясніша і музейники мали б змогу не здогадуватися, а самостійно зробити вірні висновки. А також потрібно було оприлюднити результати останньої перевірки діяльності Переяславського заповідника, що теж зняло б багато запитань. Від членів комісії звучали схвальні відгуки роботи Довгошиї у фондовому напрямку і вони були щиро здивовані таким підходом до організованої ним роботи. І ще цікавий факт стосовно причини проведення останньої перевірки. На основі скарги команди, яка зараз буде допущена до керівництва і відбулася та перевірка. І дивно те, що звинувачення були безпідставними, а ще точніше - підставними. А чому дивно? Тому, що всі ми з вами звикли чути про поганого Довгошию. Стосовно Лукашевича О.нічого поганого, але й гарного сказати не можна. Це добре, що він займається наукою та стривайте, керівництво таким музейним комплексом потребує ще й багатьох інших вмінь і навичок. Без досвіду він не осилить втримати запущений механізм і спричинить лише його повернення в минуле. Важко сказати, що краще - старий невгодний одній половині чи новий невгодний іншій половині директор? Під половинами розумію і колектив і керівництво і громаду і музейників і тих ,хто прагне втрутитися ззовні

Відповісти

Марині ой Марії | 12 вересня 2014 22:23:37

Будь-ласка, оприлюдніть результати перевірок 2010, 2013 та 2014 років і дійсно стане ясно. Стосовно комісії 2014 року - думаю до повинні повернутися інші компетентні органи. Не забувайте, що концепція це дуже добре, але чомусь не відбувається її реалізація. Своєрідна концепція була і в 2010 році... Та й пізніше. Були огорожи за новітніми технологіями, швидкі допомоги на кордоні, вертолітні площадки, стоянка для транспорту та багато чого іншого. Так де ж воно. Пройшло 4 роки. Не було грошей. Повірте, зараз вже добре відомо, що грошей було вдосталь. В своїх "реалістичних" планах ви давно самі заплутались. Очевидно для вас правда відносне явище. Рік тому вона була одна. Ви всім розповідали, що правильно робили, коли виносили догани, звільняли, а тепер ті ж самі люди говорять, що тоді поступили неправильно. В судах ви розповідали одне, а зараз кажете інше. Треба працювати не на документи та для показухи на сайті, а на реальні результати - фактичні. Дозвольте додати - механізм запущений Довгошиєю - механізм на самознищення заповідника. Він вже дає потужні результати, які виринають назовні. Ви можете робити вигляд, що їх немає. Ви можете заперечувати факти, які неодноразово згадувались вашими опонентами, в тому числі й наводились для працівників міністерства (не дивлячись на те, що ваші "бізнес-партнери" їх активно приховували), але вони є і ніде не подінуться. Скільки не плати...

Відповісти

Цікаво | 13 вересня 2014 19:38:05

Цікаво, а як ви знаєте зміст концепцій учасників конкурсу. Невже ви член комісії?

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень