Автор: Леся Гасиджак | 09 вересня 2014 16:44 |
Мандруючи сайтом галереї Бельведер, я з величезним подивом відкрила для себе розділ «Весілля». Виявляється, якщо ви маєте гроші і велике бажання – на рушник ви можете стати навіть у цьому найвідомішому у світі художньому музеї Відня. Зимовий сад, парадні зали, можливість проведення церемонії цивільної реєстрації, вінчання у палацовій каплиці, і навіть гостина – все це можливо. Лише купуйте послугу.
Не буду говорити, що мене це не здивувало. Ну так, в умовах української дійсності ми до цього вже трохи звикли: весільна фотосесія та проведення виїзної церемонії є в переліку музейних послуг багатьох музеїв України. Бо для «брачующіхся» - це гарні фото, відео на пам'ять, а для музеїв – можливість поповнення бюджету.
Але мудра стара Європа…і гостина з їжею...
Бельведер – це ж не єдиний приклад…
У російських музейних журналах я зустрічала навіть сценарії, написані для спеціальної програми «Весілля в музеї»: з віршами, завданнями, конкурсами… У нас в Україні, ця «індустрія» поки не набула такого поширення. На щастя... У нас це все таки більше обмежені у часі візити – більше для фото.
Але я от ще думаю про що. Коли приходить до музею відвідувач і торкнеться рукою до столу чи шафи – доглядач свариться «не торкайтесь, це музейні речі». А, виходить, коли весілля сплачує в 10 разів більше суму – то речі перестають бути музейними? На них можна й сісти, і лягти? А з іншого боку – а як інакше фотографуватися в інтер’єрі, коли його не використати за призначенням?
Повертаючись до Бельведера. Я розумію, що меблі для застілля є сучасними репліками, але мене не залишає відчуття, що в такій ситуації паплюжиться якийсь той музейний дух, аура, музей перестає бути «храмом муз»…коли там застілля проходить...
Мабуть я неправа?
Хоча з іншого боку: ми ж хочемо, щоб музей був живим…
А що ви думаєте з цього приводу?
Ви б хотіли весілля в музеї?
Музей-садиба в м. Балахни (РФ)
Музей-садиба в м. Балахни (РФ)
Колишній маєток графів Галаганів у с. Сокиринці на Чернігівщині
Полтавський краєзнавчий музей імені В.Г. Кричевського
В процесі написання блогу згадалося: 5 років тому тематичну весільну виставку в НЦНК "Музей Івана Гончара" в день свого свята відвідала тодішня редакторка інтернет-порталу "Музейний простір" Олена Скорикова. В переддень ювілею, а також в переддень дня народження Оленки команда Українського центру розвитку музейної справи бажає їй та її родині всіляких гараздів, щастя, радості і добробуту. Оленко, ми тебе пам`ятаємо і любимо!
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
Квітень 2024
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
29 | 30 |
Коментарі (4)
Тетяна Сосновська | 09 вересня 2014 18:36:40
Рівно рік тому я була в Ризі, у меморіальному музеї-квартирі Яна Розенталя і Рудольфа Блауманіса, які розташовані на 5 (останньому) поверсі житлового будинку. Приємний чоловік, науковий спіробітник розчулився з того, як до найменших дрібниць мені все хотілося побачити і розпитати зізнався: сім років тому він у цій меморіальній квартирі мав весільний обід (щоправда, лише на 8 осіб) і через три роки прийшов у цей же музей працювати. Там же він став батьком, почав писати дисертацію. Кажуть, що в житті випадковості трапляютьс рідко.
Відповісти
Адміністратор | 09 вересня 2014 23:06:43
Ой, яка зворушлива історія, навіть казкова.
Відповісти
Адміністратор | 09 вересня 2014 23:07:30
Дійсно, випадковості в житті трапляються вкрай рідко...
Відповісти
Максим Левада | 16 вересня 2014 20:21:18
А хто знає, буває розлучення в музеї? Це було би більш креативно і додало би музею необхідної популярності.
Відповісти