Микола Богданов-Бєльський - художник-передвижник

Микола Богданов-Бєльський народився 8 грудня 1868 року в селі Шопотове Бєльського повіту Смоленської губернії.  При хрещенні його записали  Богдановим (Богом даним), Бєльським він став згодом, приєднавши до прізвища назву рідного повіту.

Дитинство його було суворим, разом з матір’ю він жив в родині дядька. Здібності до живопису з’явилися у хлопчика в 6-7 років.  Священник допоміг йому потрапити до народної школи Сергія Олександровича Рачинського в Шопотові. Сергій Олександрович був професором біології, але залишив кафедру і на власні кошти заснував  зразкову народну школу, до якої приймали на навчання  знедолених дітей. Щоб порапити до школи Миколі потрібно було написати портрет одного з викладачів школи в профіль На перший погляд схожесті досягти дуже легко, але в цьому випадку об’єм досягти складніше. Хлопчик напружено працював, і портрет вийшов дуже схожим. Його зарахували до народної школи С. О. Рачинського.

В цьому сенсі автобіографічною є відомі картини Миколи Богданова-Бєльського – «Недільне читання у школі» (1895р., Російський Державний музей, «На порозі школи» (1897р., Російський Державний музей). Хлопчик, затамувавши подих стоїть, за порогом класу, в якому навчаються учні. Сам  Микола Петрович згодом казав, що «на шлях мене вивів Рачинський. Вчитель життя. Я всім, всім йому забов’язаний».

Сергій Олександрович відправив тринадцятирічного хлопчика до Троіце-Сергіївої Лаври, де була рисувальна школа. Микола тут писав ікони і портрети монахів, навчання тривало 2 роки.  Рачинський допомагав йому матеріально. Микола Богданов-Бєльський продовжив навчання в  Московському училищі живопису, ліплення і зодчества у класі пейзажу (1884-1889). Його вчителями були відомі художники Василь Полєнов, Володимир Маковський, а також   Іларіон Прянішніков.

Важким випробуванням для  молодого художника  стало написання випускної (дипломної) картини на здобуття  звання «класного художника». Він повертається до рідного села, і там створює картину «Майбутній інок». Микола так захопився роботою, що після її закінчення втратив свідомість. На картині зображена зустріч подорожнього з маленьким хлопчиком, перед яким відкрите все його майбутнє.  Робота мала великий успіх, після виставки картина була придбана Козьмою Солдатенковим, відомим колекціонером творів мистецтва, згодом її придбала імператриця Марія Федорівна. Художник отримав замовлення на два повторення цієї роботи (для Павла Третякова та Володимира Стасова).

Після закінчення училища художник багато подорожував: він був у Європі, Констонтинополі, Молдавії, на Близькому Сході. В 1894 році Микола  поступив до   Вищого художнього училища при Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, де навчався у   майстерні видатного  художника Іллі Рєпіна, а потім продовжив навчання    в Парижі в майстерні Кармона.

У 1890-х роках Богданов-Бєльський створив низку творів, присвячених народній школі Рачинського, серед яких його відомий твір «Біля дверей школи» (1897р.). У 1895 році художник вступив до  Товариства пересувних художніх   виставок.

У 1899 році Богданов-Бельський  написав портрет імператриці  Марії Федорівни на її прохання. 27 жовтня 1903 року художник  отримав звання академіка. З 1909 року художник очолив Товариство імені А.І. Куінджі, яким керував до 1921 року,   підтримуючи  молодих художників.

Микола Петрович писав пейзажі, портрети, натюрморти, жанрові картини.  Героями його портретів були відомі сучасники і відомі сучасники: імператор  Микола II (1904-1908 рр.), імператриця  Марія Федорівна, великий князь Дмитро  Павлович (1902 р.), князь Фелікс Юсупов (1911 р.), Фелікс Шаляпін (1916 р.) і багато інших. Але найбільше художник любив писати портрети дітей з їх добротою та відкритістю. Дитинство – тема всього його життя. Серед творів цього періода  широку популярність отримали   картини «Віртуоз», Сільські друзі» (1912-1913 рр.) «Нові господарі» (1913), «Дівчинка серед берез» (1919) та інші.

 Відомі музеї, серед яких Третяковська галерея, купували картини Богданова- Бєльського на його виставках.  У 1910 році твори художника були представлені в Мюнхені, а в наступному році в Римі. 19 листопада  1914 року митець став дійсним членом Імператорської Академії мистецтв.

 У 1910 році твори художника були представлені в Мюнхені, а в наступному році в Римі. 19 листопада  1914 року митець став дійсним членом Імператорської Академії мистецтв.

У 1918 році Микола Богданов-Бєльський та Вітольд Бялиніцький-Біруля разом з іншими художниками в Твері організували пересувну художню виставку.   Через два роки художник їде до Петербургу, а потім до   Латвії. В Ризі Богданов-Бєльський організував три персональні виставки.

У 1928 році за його  ініціативою і за підтримкою  Іллі Рєпіна в багатьох великих містах  Європи  – Копенгагені, Берліні, Гамбурзі, Стокгольмі,  Гетеборзі,  Осло,  Гельсінкі,  Празі, Амстердамі, Гаазі, Белграді – відбулись виставки російського живопису, на яких були представлені   картини Станіслава Жуковського, Костянтина Коровіна, Пилипа Малявіна, Івана Білібіна та інших.

 У 1930-х роках Микола Петрович багато і захоплено працював, його картини добре купували. На п’ятидесятиріччя творчої діяльності в 1934 році художник був нагороджений латинським Орденом третього ступеню, а в 1938 році семидесятиріччя художника відмічено персональною виставкою.

Помер Микола Петрович Богданов-Бєльський у Німеччині в 1945 році у віці 77 років і був похований на російському кладовищі Тегель.

Картини художника знаходяться в Державній Третяковській Галереї, Державному Російському музеї та багатьох інших зібраннях. В колекції Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана зберігається твір «Жіночий портрет» (поч. XX ст.),  який належить пензлю Миколи Богданова-Бєльського. На ньому зображена молода жінка, одягнена в сіру сукню, яку прикрашає низка перлів, а особливої витонченості і довершеності її образу додає палантин з чорнобурої лисиці.

Обличчя героїв картин Миколи Петровича, сповнені різними почуттями – доброта, мрійливість, натхнення, все те, чого не вистачає в буденному житті, і тому творчість майстра пензля викликає захоплення і до сьогодні.

Олександра Острякова,
молодший науковий співробітник
Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана