Сонячне мистецтво Василя Гузія презентували у Чернігівському музеї

6 серпня 2014 р. в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відкрилася виставка “Сонячне мистецтво Василя Гузія” (до 100-річчя від дня народження).

Василь Андрійович Гузій (8 серпня 1914 року – 7 січня 2002 року), художник, заслужений майстер народної творчості (1989), член Національної спілки народного мистецтва України (1991 ).

Народився у місті Прилуки в родині кустаря. Після закінчення місцевої семирічної школи опанував будівельні спеціальності на курсах столярів та теслярів. Згодом виїхав на Донбас, де працював в об’єднанні “Укрдонбасжитлобуд”, водночас навчався на вечірньому робітничому факультеті у місті Горлівка. Деякий час працював на Кавказі, у Середній Азії, 1934 року назавжди повернувся на малу батьківщину, обіймав посаду художника-оформлювача у міському театрі, кінотеатрі, Будинку офіцерів.

З початком Великої Вітчизняної війни майстер мобілізований до лав Червоної армії. 1941 року військова частина, у якій він служив, потрапила в оточення, Василь Андрійович отримав поранення й був змушений повернутися в Прилуки. Восени 1943 року він знову в бойовому строю: у складі 136-ї Київської Червонопрапорної орденів Богдана Хмельницького та Суворова дивізії брав участь у визволенні Києва, Корсунь-Шевченківській операції, боях на території Польщі, Німеччини, перемогу зустрів на Балтиці. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, численними медалями, в тому числі “За відвагу” (двічі), “За бойові заслуги”.

Після війни Василь Андрійович повернувся до улюбленої справи. В 1951 році ініціював створення в Прилуках цеху Чернігівських художніх майстерень, в якому пропрацював майже чверть століття. В.А. Гузій був учасником та лауреатом багатьох виставок – міських, республіканських та міжнародних – у Прилуках, Чернігові, Києві, Москві.

Василь Андрійович писав олією, а 1968 року виконав перші роботи в техніці інкрустації соломою на дереві. Згодом, в своїй творчості саме цій техніці художник надавав перевагу й досяг досконалості. Солома перш, ніж стати сировиною для творчості, повинна піддатися спеціальній обробці: спочатку необхідно ретельно відібрати пшеничні колоски, відпарити та розгладити (випрасувати) їх і лише потім – наклеїти на основу. Майстер весь час перебував у творчому пошуку, інколи він підфарбовував солому, інколи – тло. Використовував і такі засоби декорування: підфарбовані різнокольорові краплини клею серед золотої соломи; висушене листя, яке в поєднанні з соломою давало цікавий і своєрідний художній ефект.

Портрети, орнаментальні та сюжетні композиції, стилізовані птахи та тварини в роботах В.А. Гузія ніби акумулюють в собі сонячне сяйво, привертають глядача життєрадісністю, яскравою красою, гармонійною декоративністю.

У доробку майстра останніх років життя з’явились ікони, виконані також в техніці аплікації соломою. Вони прикрашають іконостаси церков Петропавловської (Чернігів), Іванівської (Прилуки), Воскресенських (Густинський монастир та село Журавка Варвинського району).

Виставка “Сонячне мистецтво Василя Гузія” присвячена 100-річчю від дня народження художника і репрезентує 18 його робіт з фондів Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського та Прилуцького краєзнавчого музею імені В.І. Маслова, створених у 1970-х–1980-х роках.

Джерело: Чернігівський історичний музей імені В.Г. Тарновського