«Українська примадонна»: до 160-річчя від дня народження Марії Заньковецької

23 липня 2014 року у Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилась експозиція «Українська примадонна» до 160-річчя від дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької (1854-1934).

Марія Заньковецька (справжнє прізвище – Адасовська) народилась 23 липня (4 серпня) 1854 року в с. Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової.

1876 року вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв'язків із театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902–1924 років та з перервами, повертаючись після гастролей.

27 жовтня 1882 року у міському театрі Єлисаветграда під орудою Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки («Наталка Полтавка») Івана Котляревського.

Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого, Дмитра Вертепова-Гайдамаки.

З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» Івана Карпенка-Карого, 1887), Олени («Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького, 1883), Ази («Циганка Аза» Михайла Старицького, 1892), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 Михайла Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Тараса Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»). А ще: Аксюші з «Лісу» Олександра Островського (1891) та Йо із «Загибелі Надії» Гейєрманса.

Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Визнаючи її сценічні заслуги, в червні 1918 року гетьман Скоропадський затвердив ухвалену Радою міністрів постанову про призначення їй довічної державної пенсії.

У 1922 році Україна урочисто відсвяткувала 40-річчя діяльності  М.К. Заньковецької. Їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.

Померла М. Заньковецька 4 жовтня 1934 року та похована в Києві на Байковому кладовищі.

В експозиції обласного художнього музею, присвяченій 160-річчю від дня народження Марії Костянтинівни, представлено репродукцію портрету Марії Заньковецької, написаного нашим земляком, нащадком славних діячів української сцени Дмитра Вертепова-Гайдамаки та Юлії Шостаківської, народним художником СРСР, одним з основоположників «суворого» стилю в мистецтві Петром Павловичем Оссовським (1925 р.н.).



Даний портрет, що є одним із кращих портретів легендарної актриси, був подарований художником Будинку-музею Марії Заньковецької - філії Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України в день відкриття експозиції 29 вересня 1989 року. Саме співробітники Будинку-музею Марії Заньковецької звернулися до Петра Оссовського з проханням написати парадний портрет великої актриси. Що із задоволенням і зробив наш видатний земляк та на картині написав: «Памяти Марии Константиновны Заньковецкой, доброму другу моего деда Дмитрия Гайдамаки с глубоким почтением к её светлому таланту».

Також в експозиції представлено картини відомого кіровоградського художника Володимира Федорова (1920-1986) «Л. Толстой у М. Заньковецької» (1951) та «Корифеї українського театру» (1976).

Анатолій Кімнатний – завідуючий відділу 
Кіровоградського  обласного художнього музею –
картинної  галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»