Музей історії медицини Галичини опинився під загрозою сумнівної приватизації

Українське лікарське товариство (УЛТ) вкрай занепокоєне ситуацією, що склалася навколо приміщення Музею історії медицини Галичини. Отож на останній сесії Львівської міської ради УЛТ виступило з проханням вжити заходів, спрямованих на збереження будинку на вул. Кармелюка, 3 у власності територіальної громади міста та забезпечення Українського лікарського товариства у Львові правом користування цим майновим комплексом для функціонування Музею історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина.

Наразі цей будинок перебуває у власності територіальної громади м. Львова та в користуванні Українського лікарського товариства на підставі договору оренди. Слід зазначити, що він був побудований коштом професора Мар’яна Панчишина у 1925 році. Після смерті Мар’яна Панчишина у жовтні 1943 року у цьому будинку ще деякий час залишалися проживати дружина та діти професора. Однак, у зв’язку з приходом у 1944 році до Львова радянської влади, з метою уникнення політичних репресій  сім’я професора Мар’яна Панчишина була змушена завчасно залишити родинний будинок та іммігрувати за кордон. Відтак, відповідно до вимог чинного на той час радянського законодавства будинок повинен був перейти у власність держави. Однак, цього не сталося, внаслідок  дій ряду зацікавлених осіб, котрі, використовуючи в меркантильних цілях сестру Мар’яна Панчишина - Михайлину Панчишин, в листопаді 1948 року оформили на неї право спадщини на цей будинок і невдовзі відчужили його на користь третіх осіб – сім’ї професора Тимофія Глухенького.

Професор Тимофій Глухенький ще в 1957 році переїхав на постійне місце праці та проживання до Києва, де й був забезпечений житлом. Оскільки, згідно з чинним на той час законодавством  в користуванні однієї сім’ї не могло бути більше одного житлового приміщення, в червні 1963 року подружжя Глухеньких звернулося до Львівського міськвиконкому із заявою про взяття вказаного будинку на баланс місцевої ради. На підставі цієї заяви  Львівський міськвиконком 6 червня 1963 року прийняв рішення № 356 «Про купівлю будинковолодіння № 3 на вул. Кармелюка». Отже, будинок перейшов у власність держави.  Впродовж майже п’ятдесяти років сім’я Глухеньких не мала будь-яких майнових вимог на вказаний вище будинок. Лише в 2009 році дочка професора Глухенького звернулася до суду з відповідним позовом до Львівської міської ради.11 червня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова прийняв рішення у справі № 2/463/613/14 за зустрічним позовом Глухенької Г.Т. про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку на вул. Кармалюка, 3 у м. Львові, яким задовольнив цей позов частково та визнав право власності на відповідне майно за цією фізичною особою. Зазначене рішення суду було винесене із порушеннями норм матеріального та процесуального права.

По-перше, суд не взяв до уваги вимоги застосування позовної давності, встановлені, згідно зі ст. 257, 265, 267 Цивільного кодексу України, та пропущення строків позовної давності позивачем.

По-друге, оскільки позивач не успадкувала ані майнових прав на будинок, ані права на звернення до суду за їх захистом, позовні вимоги Глухенької Г.Т. було задоволено судом безпідставно.

По-третє, своєю заявою про взяття будинку на баланс місцевої ради та отриманням виплати його вартості подружжя Глухеньких визнали той факт, що будинок належить державі. Рішенням № 356 «Про купівлю будинковолодіння № 3 на вул. Кармелюка» ще 6 червня 1963 року Львівський міськвиконком підтвердив тоді право державної власності на будинковолодіння.

З огляду на згадані обставини, на сьогодні існує реальна загроза припинення функціонування унікального музейного комплексу історії медицини Галичини та фактичної приватизації приміщень пам’ятки архітектури місцевого значення.

Марта Плішило
Фото - Сергій Бобра
Львів