"Великий музей" Йоханнеса Хольцхаузена: серйозне кіно про закулісся музею

На відкритті «Тижня австрійського кіно» презентували документальну стрічку «Великий музей» Йоханнеса Хольцхаузена. «Великий музей» показує робочий процес найрізноманітніших співробітників віденського Музею історії мистецтв. Від двірника, що чистить сходинки, до реставратора, який відновлює шар фарби на старовинному полотні. Від директора, що розподіляє бюджет, до працівника, який збирає міль ...

Лейтмотивом фільму стала картина Пітера Брейгеля Старшого «Вавілонська вежа» - одна з головних визначних пам'яток музею. Так що кожного працівника музею в стрічці сприймаєш, як одного з багатьох крихітних будівельників вежі з цього полотна. Кожен з них своєю щоденною рутиною добудовує вежу - великий символ цивілізації.

"Світ влаштований так , що одні дбайливо зберігають картини Брейгеля, а інші живуть в реальності, яку він зображував, доводячи, що «так жити не можна». Перші будують велику вежу культури, а інші її руйнують. Під час показу «Великого музею» перші були по той бік екрану, а другі - по інший.

Одні - витрачають величезні суми грошей і ще більші зусилля на те, щоб зберегти традиції і продовжувати будівництво вежі культури. А інші - безперервно перекроюють свою культурну пам'ять, немов намагаючись зшити козацькі шаровари за лекалами сибірської тілогрійки. Тому -то і життєвий простір останніх - сюрреалістичний.

У тих, хто будує вежу культури, сьогоднішній стан справ визначається багатовіковою традицією. А у тих , хто її руйнує , - навпаки, сьогоднішній день визначає, чому бути, а чому не бути в культурній пам'яті. Тому - то перші дбайливо реставрують портрети своїх навіть найбільш кривавих правителів, щоб вивісити їх на експозиції. А другі - шикуються в довгі черги, щоб замахнутися кувалдою по пам'ятнику Леніну. І справа не в самому Леніні, а в тому, що чим дбайливіше зберігається культурна традиція, тим більше порядку в сьогоднішньому дні.

Згідно біблійного переказу, Вавилонську вежу так і не вдалося закінчити через те, що Бог наділив її будівельників різними мовами. Люди перестали розуміти один одного і робота остаточно припинилася. Герої фільму «Великий музей», щоб краще зрозуміти один одного, легко переходять з німецької на англійську або французьку мови.

При цьому будівельники вежі культури знаходять взаєморозуміння не тільки між носіями різних мов. Вони з легкістю погоджують стилі різних епох - в одному з епізодів показується, як робітники кріплять ультрасучасні люстри на стелю, прикрашену ліпленням у стилі рококо.

Будівельники вежі культури, як показано у фільмі, можуть довірити навіть неформалам з пірсингом в носі реставрацію ювелірного корабля австрійського імператора. Золота в цьому кораблику, приблизно, більше, ніж у дюжині «золотих батонів». І коли цей неформал починає тихо матюкатися через те, що в кораблі перестала відкриватися одна з дверцят - інші реставратори, що сидять за сусідніми столами, мовчки продовжують робити свою справу. Мовляв, кожен тут має право висловлюватися так, як він вважає за потрібне, незважаючи на те, що знаходиться в «храмі мистецтв».

Працівники музею у цій стрічці вдивляються в обличчя і жести правителів попередніх епох, обговорюючи їх вчинки. А до керівника чинного уряду, який приходить в їхній музей з офіційним візитом, ставляться, як до рядового почесного гостя. І спілкуючись з ним, директор музею веде себе так само, як під час розмови з рядовим працівником.

Це ті , хто вже встиг зруйнувати традицію, звеличують кожного свого нового лідера, і намагаються заволодіти увагою мас, переконуючи їх, що «все вирішується тут і зараз». Для тих же , хто зберіг традицію, навіть найзнаменніший період в сьогоденні - не більше ніж цеглинка у вежі багатовікової пам'яті.

«Вавилонська вежа» - символ того, що людині не досягти Бога. Так, не досягти. Але від спроб зробити це людина стає тільки краще. Адже покласти роки на прагнення до ідеалу і в результаті не досягти його - важливіше, ніж часто тріумфувати при досягненні невисоких цілей. Тих , хто живе з високими ідеалами, легко відрізнити по поставі, в якій читаються гідність і традиція.

І ще: краще реконструювати музеї, ніж відновлювати площі після бунтів..."
_________

P.S. У трейлері «Великого музею» показано уривок фільму, в якому починається реконструкція одного із залів музею.

Текст: Антон Філатов, "фрАза"