Про музейно-християнську любов

Я б дуже хотіла, щоб кожен мій робочий день починався з такого дзвінка, з такого тону і таких емоцій. Йому зобов`язуюсь хорошим настроєм і також приємно хочу зробити тим, про кого йдеться в тексті. Передам розмову не дослівно, проте близько до тексту. До слова - це була музейний працівник одного з музеїв Донецька.

"Я була в Києві на вихідних. Ми навіть не сподівалися, що все заплановане вдасться. Ми потрапили в Національний художній музеї України на майстер-клас Світлани Островської, в Музей Булгакова на знаменитий Журфікс, стали учасниками відкриття виставки писанок в Музеї Івана Гончара, встигли в Музей Ханенків на Гойю і навіть вистояли чергу в Мистецький Арсенал. Крокомір на моєму планшеті показав, що ми пройшли 17 км. (!!). Ми були настільки вражені і так переповнені емоціями, що вони й досі не вляглися. Які ж вони всі молодці!!!  Так радісно за колег!!!"...

Перевірено тисячі разів: ми завжди отримуємо у відповідь рівно такі емоції, які самі ж відпускаємо у Всесвіт.

Перефразовуючи класика - в цей непростий для країни час треба бути добрішими, милосерднішими, уважнішими. Особливо актуально це у Велику (Страсну) П`ятницю.

Ну і затишного Великодня всім: з добром, любов`ю, спокоєм і миром!