День партизанської слави. P.S.

Автор: Леся Гасиджак | 17 жовтня 2013 23:29 |

Тільки тепер, коли з часу закінчення школи пройшов час, я розумію, наскільки пощастило мені з учителями. Особливо, з істориком. Корінний полтавець, син інженерів-комуністів, він вклав у наші голови ОБ`ЄКТИВНУ історію України, без політично-ідеологічної поливи; про ОУН та 1939-й рік на Галичині розказував значно більше (хоча Полтавщина й не є аж дуже національно-свідомою), ніж про «подвиги радянських партизанів», «дітей-героїв» та іншу маячню. З «патріотичного» виховання в школі у нас в році було 2 «свята»: День перемоги (і мітинг біля пам’ятника воїну-визволителю) та День визволення Полтавщини (з єдиним заходом – виставкою квітів та фруктово-овочевих композицій). І все. За що я щиро вдячна всьому колективу моєї рідної школи.

Як «юзають» вчителі, бібліотекарі і музейники сучасних школярів – важко передати. Вірніше – пережити.  От, приміром, останнє велике (…) свято – це був День партизанської слави, який відзначали 22 вересня і звістки про яке заполонили весь медіапростір. По-перше, чи можна вважати святом день, коли ми говоримо про загибель людей? А по-друге: вибачайте, але я, як історик, процитую джерела:

-          «До свята Дня партизанської слави …ський обласний краєзнавчий музей провів різноманітні заходи: декаду патріотичного виховання, дні музею в навчальних закладах міста та області, екскурсії експозицією музею, лекції та музейні тематичні програми. Для учнів молодшого шкільного віку проводилися інтерактивні заняття «Солдатський трикутник». Діти розглядали солдатські листи-трикутники (оригінали з фондів музею) та вчилися складати їх».

-          У конференц-залі ….ського краєзнавчого музею відбувся тематичний вечір, приурочений Дню партизанської слави. На заході виступив голова обласної спілки ветеранів партизанського руху, який розповів про своє партизанське дитинство.

-          У …. музеї презентували експозицію художніх творів, присвячену Дню партизанської слави. Вона має на меті нагадати сучасникам про трагічні та героїчні події, що відбувалися в недалекому минулому, вшанувати людей, які, проливаючи кров та жертвуючи собою, вибороли для нас право на життя.

-          «У …. музеї пройшла виховна година «Прогулянка партизанськими стежками», присвячена Дню партизанської слави України»

-          «… музейна акція “Лист з партизанського ……..”. Особливо вона припала до душі дітям, яких чимало було в лісі в цей день. Учні місцевих шкіл вчилися писати чорнилом справжніми перами, а потім складати аркуші трикутниками. Адресатами стали дідусі та бабусі, а також друзі, які з тих чи інших причин не могли бути в цей день в лісі».

-          «…У приміщенні музею «Підпільно-партизанський рух на ……. в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.» представники влади взяли участь у відкритті виставки «Віктор Лягін. Людина-легенда».

 

Даруйте, але ЧОМУ ВИ ВЧИТЕ, ЩО ВИ ПОКАЗУЄТЕ і ЯКІ ЦІННОСТІ ПРОПАГУЄТЕ, дорогі музейники? Чи переглядали ви свої експозиції, чи підкріплювалися вони новими дослідженнями – адже, погодьтеся, 40 років тому в будь-якій експозиції на першому місці стояла комуністична ідеологія. Вам не здається смішною «прогулянка партизанськими стежками»? В чому полягає інтерактивність заняття «Солдатський трикутник»? ДЛЯ ЧОГО дітям вчитися їх складати (це ж не писанка і не витинанка)? Ви ж науковці! Що Вам заважало за стільки років дослідити долю того, хто цей лист писав і розповісти про це дітям? Яких партизанів ви кличете на зустрічі, коли від часу створення руху вже пройшло понад 70 років? Вони що, 5-річними в лісі сиділи? Для чого ви, історики, дурите дітей? Кого ви возвеличуєте у виставках? Чекіста-енкаведиста Лягіна? Ви біографію його читали? Документи дивилися?

Чим жертвували ті люди, яких ви вшановуєте? «Ясно, с продовольствием большое затруднение. Люди 6-й день едят мясо и картофель. Хлеба нет. Мясо 500 граммов на день» [с. 343] - і це тоді, коли голодних сільських дітей підгодовували «фашистські окупанти». Більше того, сьогодні, у 2013 р., не кожна родина на тиждень може собі дозволити купити 500 грамів мяса! То про які жертви йдеться, коли родини так званих радянських партизанів також мали таке ж продовольче забезпечення[1]???

 Як пояснюєте ви оці «геройські подвиги» в селі, яке й так було голодним, заледве пережило Голодомор-Геноцид і забезпечувало фронт: «Уничтожено 5 складов с зерном: 5 000 пудов ржи, 2 000 пудов ячменя, 250 пудов гречихи, 500 пудов овса» [с. 421]. Вам це часом не нагадує міф про знищення Хрещатика «фашистами», тоді як уже доведено, що пів-Києва зруйнували самі ж радянські війська, що відступали. Тільки людина, яка ніколи не була господарем, яка ніколи сама не сіяла і не збирала хліб, може отак, у голодні воєнні роки його знищувати. І тоді закономірним є питання: чи варто так героїчно возвеличувати таких людей?

Так, ваша правда, в цієї держави чіткої ідеології нема. Але ТА ІДЕОЛОГІЯ, ЯКУ ПРОПАГУЄТЕ ВИ – ЦІЙ ДЕРЖАВІ ТАКОЖ НЕ НАЛЕЖИТЬ.

Я знаю про «плани», «рознарядки», ідеологію голів ОДА чи міських голів, від яких сьогодні залежить чи розпочнеться опалювальний сезон в музеї чи ні, але… нещодавно мені розказали одну історію. У 1960-ті роки студентку-активістку покликали «на розмову», підсумком якої було настійливе прохання періодично звітувати про те, що говорять і що думають її одногрупники. Як на мене, її блискуча відповідь була варта місця в історії: «Так, я згодна. Ви тільки значок сексота мені дайте, щоб усі знали і я його гордо носила». Більше нею не цікавилися.

Дехто скаже, що праці професійних істориків менше доступні та зрозумілі широкому загалу? Згодна. Нещодавно вийшло чергове число журналу «Український тиждень» (№39 (307), темою номера якого є «Міфи про радянську «партизанську славу».

Що там? Відповіді на питання:

-          Чому радянський партизанський рух на території України не був масовим і всенародним;

-          Як червоні партизани накликали на населення нацистський терор;

-          Як червоні партизани тероризували і мордували населення;

-          Боротьба за статистику, а не війна з окупантом;

-          Розповідь про те, як формувався комуністичний міф про боротьбу в тилу німецьких військ на окупованій території.

Отже, треба було тільки купити і прочитати. Або ж взяти у бібліотеці і прочитати. Або – я з радістю надішлю Вам всі матеріали безкоштовно, як благодійну допомогу – Ви тільки скажіть про це.

Я дуже люблю музеї (що б там хто не говорив), я тисячу разів переконалася в тому, що там працюють великі самовіддані люди, для яких експедиція чи чергова програма для відвідувачів є чимось більшим, ніж матеріальні блага для себе. Ви й досі є найпотужнішими акумуляторами матеріальної культурної спадщини, ви дійсно стоїте ближче до народу ніж академічні науковці, вас слухають і до вас прислухаються значно частіше, треба лише гідно нести на собі роль просвітителів та носіїв істинної правди.

 ________________

P.S. Процитована книга: Партизанська слава. Чернігівська область. – Чернігів: Десна Поліграф, 2011. – 496 с.


1. Про це йдеться в монографії "Повернення істини: (нові архівні матеріали про діяльність партизанського загону О.Є.Кривця)", що готується до друку Тетяною Сосновською, директором Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини.

Схожі публікації

Коментарі (4)

 

Тетяна Сосновська | 18 жовтня 2013 08:12:59

Рівень історичної міфізації не вражає, а пригнічує. В тих заходах, про які пише автор, використовуються старі (іще радянського періоду) музейні документи, які пройшли ідеологічну вижимку. Дозволю собі сказати, що в переважній більшості насправді серйозно документи про діяльність, істинну чисельність партизанських загонів мало хто з колег-музеників в архівах і шукав. Один із поважних музеїв, що дуже активно зараз пропагує саме партизанські рухи у своїй області, практично визнав це. Не можна заперечувати того, що було в історії, але негоже музейникам-історикам пускати в очі людям туман та пилюку, замість дійсно - вивичення матеріалів, які лежать поряд, в архіві. Особливо це стосується того періоду, коли відбувалися події, свідки яких іще живі. Нещодвано мені випала нагода працювати в одному з обласних архівів, за 130 км від Києва. Я порахувала: від дверей архіву до вдерей історичного музею - рівно 220 кроків. Але зробити їх надто важко, коли є вже готові старі радянські статті, виступи, експозиції і т.п. Та й для чого? Цитую свій пост на одній із сторінок у ФБ: ""30 жовтня 2013 року об 11-00 у військово-історичному музеї до 70-річчя визволення ... області від фашистських окупантів відбудеться науково-практична конференція “Партизанський і підпільний рух на ... в період окупації 1941–1943 років”. Організатори: ... обласна та міська ради ветеранів." Так таке ж ВЖЕ БУЛО два роки тому! Цитую газету "...ські відомості":"З нагоди 70-річчя початку партизанського руху на ... 2 грудня 2011 року у військово-історичному відділі ... обласного історичного музею ім. ... відбулася науково-практична конференція «Партизани і підпілля ... у роки німецько-фашистської окупації 1941—1943 рр.». У заході взяли участь колишні партизани та підпільники Чернігівщини, члени обласної та міської рад ветеранів, науковці, громадські діячі, викладачі та студенти ... національного педуніверситету ім. ... Про трагедію підпілля ..., його загибель та відродження учасникам конференції розказав почесний голова спілки партизан і підпільників, почесний громадянин міста ...."." А нас ті ж самі люди на словах та у виступах зі сцени вчать "розвивати музейну справу", відбирають молодих музейників-претендентів на стажування та на навчання, роблять узагальнення, дають характеристики, думають, що розробляють стратегії, виступають експертами у різних музейних дорадчих органах. Краще б на ділі показали як це робити у ХХІ столітті.

Відповісти

Володимирович | 18 жовтня 2013 11:27:49

Зараз зявилось багато нових можливостей по вивченню партизанського руху в Україні, і перш за все, музейники, та й ще музейники з музеїв з історичним профілем повинні це робити. Як би ми не відносились до міфологізації всього, що стосується ВВ війни в Росії, там зявився і інший погляд на ці події, а ми все дотримаємось хрущовсько-брежневських стереотипів. На змінення моїх підходів до тематики про партизан, так як і п.Лесі , вплинув виклададач , але вже у вищому вузі, який не давав оцінок, бо це були радянські часи, а тільки навів статистику, що на його, рідній Житомирщені, партизанів, за весь період війни (зі всіма приписками)було в два рази менше , ніж поліцаїв і, що в перший рік війни, практично, всі люди залишені для партизанської та підпільної роботи розійшлися по домівках, а дехто, ще й спромігся "здати" своїх товаришів, і закладені для партизан бази, і що партизанський рух відновився з приходом деверсійних груп (рідко комплектованих українцями), що їх центр засилав в Україну, для підривної роботи, і через яку(роботу) було знищено німцями багато мирних жителів, яких залишили під окупацію, а потім цих жителів, ще й всіх вважали зрадниками та колобраціоністами. Це теж ще та тема, про колобраціоністів, якими вважали всіх українців, що намагалися в війну вижити, а в той же час в діючій армії вермахта на чолі з генералами радянської армії, проти СРСР воювало, більше мільйона жителів радянської Росії... Вивчення таких і подібних тем, яких ще дуже багато, та їх висвітленням, мали б присвятити свої робочі дні музейники, а не трубіння в фанфари, до радянських дат та переповіданням совєтських міфів. Дякую п. Лесі за підняту тему, але як практика показує, то сьогоднішнім науковцям та музейникам легше та зручніше нічого не міняти ніж наражатися на супротив усталеним міфам та владі, яка не завжди хоче чути правду.

Відповісти

Игорь Дзюб | 20 жовтня 2013 13:08:16

Татьяна, Вы о ком? Я правильно думаю? Сосредоточение большого количества полномочий в одном человеке провинциального замеса - опасно. Нужно эти полномочия разделять среди разных людей, тем более есть очень успешный (реально успешный, более успешный) опыт музейной работы и в других городах, не только в Чернигове. К примеру - Харьков, Днепропетровск, Одесса, Львов, Киев. Если превозносить только Чернигов, то есть опасность отката в прошлое.

Відповісти

Олена | 21 жовтня 2013 11:35:26

Згодна з Вами!

Відповісти

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Листопад 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Жовтень | Грудень