Музейник Наталія Рудика: Фахівці мають підтримати законопроект щодо протидії нелегальним розкопкам

На сьогодні на практиці фактично не застосовуються приписи законодавчих актів, якими передбачено відповідальність за умисне нищення, руйнування чи пошкодження пам’яток археології. По суті, в Україні не завершено формування єдиної системи державного управління і контролю в галузі охорони пам’яток, яка б відповідала умовам сучасності. Досі відсутні належним чином оформлені державні реєстри пам’яток.

Не забезпечується облік і реєстрація пам’яток відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відсутність генеральних планів, охоронних договорів та паспортів на пам’ятки є свідченням того, що їх існування не забезпечено ні в концептуальному, ні в організаційному плані щодо напрямків розвитку, збереження, використання закріплених за ним об’єктів історико-культурної спадщини. Державне фінансування є недостатнім і несистемним.

Все ще залишаються не врегульованими питання щодо порядку відведення, виділення земельних ділянок та їхнього нецільового використання. В законодавстві України не врегульоване питання щодо колекціонування та «чорної археології», визначення охоронних зон, грошової оцінки нерухомих пам’яток археології.

Аналіз наукової літератури та джерельної бази дає підстави стверджувати, що нормативно-правова база за 1991–2011 роки констатує значну кількість документів у сфері охорони пам’яток археології, в той же час демонструючи відсутність взаємної узгодженості та механізму їх практичної реалізації. Декларативний характер окремих норм, відсутність налагодженої системи контролю за виконанням законів свідчать про необхідність систематизації пам’яткоохоронного законодавства та прийняття низки підзаконних нормативно-правових актів. Крім того, необхідно зазначити, що державна структура охорони пам’яток через нестачу місцевих осередків та фахівців, а також відсутність єдиного центрального пам’яткоохоронного органу, також потребує реформування і розвитку.

Закон України «Про охорону археологічної спадщини» не вирішує декларованих в ньому проблем. Наприклад, важливим є упорядкування термінології в національному законодавстві, зокрема поняття «скарб» у галузевому законі. Збереження археологічної спадщини потребує не формального, а сутнісного ставлення з боку державних органів та наукових установ. Що можна запропонувати для покращення ситуації, яка склалася з приводу колекціонування та незаконних археологічних розкопок? Фактично, на сьогодні, можемо говорити про недостатню систему державного обліку пам’яток історії та культури. Приведення норм внутрішнього права української держави у відповідність з нормами міжнародних законів, ратифікованих Україною, та вивчення досвіду законотворення зарубіжних країн могло би сприяти вирішенню даного питання.

Потрібно також посилити правову відповідальність за незаконні розкопки та знищення пам’яток.

Тому законопроект № 2616 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів", зареєстрований у парламенті 22 березня, на сьогодні є сміливою спробою вирішити питання охорони пам'яток археології на законодавчому рівні, хотілося б щоб фахівці залишилися небайдужими і підтримали цей проект закону.

Наталія Рудика, к. і. н.,  старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей.

Від «Музейного простору»: автор - музейник, безпосередньо пов'язаний з найвідомішими археологічними знахідками, і водночас - фахівець у галузі пам'яткоохоронної справи.

Темою дисертації Наталі Рудики було "Становлення та розвиток нормативної бази охорони пам’яток археології в Україні (1991 – 2011 роки)".

Користуючись нагодою вітаємо автора з виходом з друку монографії "Українське законодавство з охорони пам'яток археології (становлення і розвиток)".

Раніше на підтримку законопроекту № 2616 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів", висловились українські арехологи Олександр Васильєв (Одеса), Михайло Потупчик (Вінниця) та Данило Костромичов (Севастополь).

Також документ підтримали іноземні фахівці, які тісно співпрацюють з Україною - Мішель Казанський (Франція), Валерія Кульчар (Угорщина) та Олена Михайлова (Росія).