Канів та Чернеча (Тарасова) гора

03 жовтня 2008 16:46 |

Територія Канева та його околиці здавна були заселені. 

В археологічних культурних шарах знаходять залишки матеріальної та духовної культури, починаючи з палеоліту (25 тисяч років тому). Тут знайдені поселення доби мезоліту, всесвітньовідомої трипільської культури (ІV—ІІІ тис. до н.е.), середньодніпровської культури бронзового віку (ІІ тис. до н.е.), скіфські древності (VІ—ІV ст. до н.е.), ранньослов’янські (VІ—VІІ ст.), давньоруські (VIII—ІХ ст.) пам’ятки. Всього — більше 30 пам’яток. 

Але чи не найбільш визначною та дослідженою археологічною пам’яткою цього регіону є Княжа гора — літописне давньоруське місто Родень

Відомі тут й інші укріплення часів давньоруської держави, зокрема Канів, Заруб, Товарів. 

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві тлумачать Канів як слово татарського походження, що означає «ханський перевіз» або «місце крові». 

За народним переказом, Канів походить від назви птаха канюка. 

Перша літописна згадка про Канів відноситься до 1144 року. Тоді київський князь Всеволод заснував тут церкву св. Георгія, яку пізніше назвали Успенським Собором. Вона і сьогодні прикрашає місто. 

Дані 1149 року розповідають про перебування в Каневі князя Гліба, одного із синів Юрія Долгорукого. 


Карта-схема маршрутів "Золота підкова Черкащини"

З 1155 року Канів відомий як офіційне місце переговорів руських князів з половецькими послами. 


Успенський собор, 1144 р., фото Сергія Клименка, 2004 р.

У 1240 році місто захопила монголотатарська орда хана Батия. Багато років у Каневі перебували ханські баскаки, намісники та збирачі податей.

Близько 1362 року Каневом заволоділи литовські феодали. Через місто проходив важливий торгівельний шлях з Аравії, Індії, Ірану до північних країн. 


Шлях із варяг в греки

З середини ХV століття тут формувалося українське козацтво. 

У 1511 році черкаським і канівським старостою стає Остафій Дашкевич, який посилював утиски, чим викликав незадоволення місцевого населення, навіть повстання. 

Пізніше тут сидить старостою Дмитро Вишневецький. Десь із того часу Канів стає своєрідною козацькою святинею. Сюди приїздять літні запорожці, оселяються поруч з Канівським монастирем на чернечій горі. 1574 року тут поховали гетьмана Якова Шаха, а 1578 року козаки перевезли сюди останки страченого у Львові Івана Підкови. Канів є місцем народження та поховання відомого козацького ватажка Самійла Кішки.

А неподалік від Канева в Трахтемирові у ХV—XVI ст. існував замок та козацький монастир, де зберігалися скарби запорожців та розташовувався відомий шпиталь - один із перших лікувальних закладів України.

Тут знаходиться могила відомого козака Мухи, а козацьке кладовище зберегло кам’яні нагробки з написами. 

У 1578 році Трахтемирів стає першою столицею реєстрового козацтва. Якщо у вас буде час, неодмінно побувайте в Трахтемирові. Зараз тут створено історико-культурний заповідник «Трахтемирів», який об’єднав історико-культурні пам’ятки та пам’ятні місця цього унікального куточка нашої землі.

Повертаючись до історії Канева, зазначимо, що перепис населення 1552 року фіксує навколо міста невеликі козацькі хутори. В 1600 році Каневу надано Магдебурзьке право. 

Населення Канева брало найактивнішу участь у козацько-селянських повстання ХVІ—ХVІІ ст. Тут відбулися такі відомі битви, як з литовцями 1536 р., з поляками 1625 р., 1644 р. козаків під проводом І. Брюховецького з військами Чернецького і гетьмана Тетері. 


Історична подія, початок XVI ст. Благословення перед Катедральним храмом 
у Каневі козацького полководця Остапа Дашкевича

Під час національно-визвольної війни 1648—1654 років тут містився Канівський полк, що мав у складі близько 3000 козаків, керований полковником Юрієм Голубом та Семеном Павичем. 

Двічі був у Каневі Богдан Хмельницький, у 1654 та 1655 роках. Канів був місцем багатьох козацьких рад. 


Б.Хмельницький, портрет


Козацькі котли-литаври.

У 1667 році Канів відійшов до Польщі, 1672 року — до Туреччини, 1674 року — до Росії. 

Після придушення Коліївщини Канів відійшов у власне володіння польського короля Станіслава Августа (1775 р.), а ще через два роки місто було подаровано небожу короля Станіславу Понятовському.

У 1793 році Канів увійшов до складу Російської імперії і один рік був повітовим містечком Київського намісництва. Пізніше, у 1840-х роках. Канів знову стає центром Канівського повіту, сюди переїздять із Богуслава поліція, повітова управа, для купців та городян вводяться пільги. Розробляється план забудови міста (1844 р.). В місті діє лікарня, парафіяльне училище, працює цегельня, 16 млинів, 18 крамниць, трактир, 11 пивних рундуків. 

Влітку 1859 року, перебуваючи в с. Прохорівці у свого давнього приятеля М.О. Максимовича, Тарас Шевченко не раз переправлявся човном на правий берег Дніпра, щоб побувати в с. Пекарях і в місті Каневі та підшукати клапоть землі для садиби й хати. 

Його чарували канівські краєвиди. Один з них — «Біля Канева» — він замалював в альбом. 

Село Прохорівка відоме своєю мальовничістю і гостинністю. Високо над селом розкинувся хутір Михайлова Гора, де з 1845 року близько 30 років прожив видатний український учений природознавець, філолог, історик, фольклорист і письменник М.О. Максимович — перший ректор Московського університету, перший ректор Київського університету, організатор і видавець журналів, різнобічний учений і патріот вітчизняної науки. 

Якщо у вас буде хоча б найменша можливість — завітайте до Михайлового хутора, відвідайте садибу і могилу М.О. Максимовича. Ви отримаєте незабутні враження, які довго будуть жити у вашому серці. 

Але повернемося до Канева і до Тараса Шевченка

22 травня 1861 року Т.Г. Шевченка поховали на Чернечій горі, яка з того часу в народі названа Тарасовою.

Починаючи з 1870-х років значно швидше пішов розвиток Канева: забудовані 24 вулиці і провулки, базарний та ярмарковий майдани, споруджено готель та заїжджий двір, організовано бібліотеку з публічною читальнею, 1883 року відкрилося однокласне, 1890 року — почало працювати двокласне міське училище, в якому навчалося 220 учнів. 

Тут багато років мешкав відомий український вчений, археолог, етнограф й організатор музейної справи М.Ф. Біляшевський. У Каневі постійно жив і працював директором повітового училища поет і педагог А. Гаврик (В.С. Гнилосиров). 

Лише 1923 року на могилі Шевченка відкрито перший пам’ятник поету, а 1925 року за рішення уряду Радянської України могилу Т.Г. Шевченка оголошено державним культурним заповідником, проведено роботи із закріплення схилів Тарасової гори, закладено парк площею 18 га. 

У 1939 році, під час святкування 125-річчя від дня народження поета, тут зібралося понад 40 тисяч чоловік. 

Тоді було відкрито новий пам’ятник Т.Г. Шевченку (скульптор М.Г. Манізер) та літературно-меморіальний музей, збудований за проектом архітекторів Г. Кричевського та П.Ф. Костирка. 

Сьогодні ви можете побачити їх під час перебування в Каневі, а під час відвідання канівських музеїв ви дізнаєтесь більш детально про історію та сучасність Канева, про Т.Г. Шевченка та інших відомих земляків.

Сьогодні Канів — районний центр Канівського району Черкаської області, невелике сучасне місто, яке пишається своєю історією та створює своє сьогодення. Розташоване місто на берегах Дніпра, за 130 км від столиці України міста Києва. Територія міста складає 1654 га, населення —приблизно 30 тисяч чоловік. 


Канівська ГЕС


Канів з висоти пташиного польоту

Тут можна відвідати 7 музеїв: Т.Г. Шевченка, природи, історичний, народно-декоративного мистецтва, бібліотеку-музей О.П. Гайдара, літературно-меморіальний братів Вараввів, клуб музей ветеранів війни та праці.

Сьогодні за державною програмою «Золота підкова Черкащини» в центрі Канева проводяться ремонтно-будівельні роботи «Шевченківського культурного центру», до складу якого увійдуть інтернет-бібліотека, виставкові галереї, кінозал та ін.

Княжа гора 

Княжа Гора - відоме городище, що розташоване за 7 км на південь від м. Канів. 

Воно займає видовжену мисоподібну гору зі стрімкими схилами, що тягнеться на 350 м від корінного берега до русла Дніпра, підносячись над його рівнем на 63 м. З двох боків гора оточена глибокими ярами. Поверхня гори нерівна, в багатьох місцях вона по краях зсунулася і має в середньому ширину 14—25 м. Мисову частину гори, що прилягає до Дніпра, займав дитинець, від укріплень якого збереглися за 140 м від кінця гори залишки валу та рову. 

На іншій частині гори містився окольний град — посад, від укріплень якого збереглися незначні залишки двох валів та ровів. Поблизу підніжжя гори розташовувалося неукріплене селище.

Протягом другої половини ХІХ і на початку ХХ ст. на Княжій Горі жителями сусіднього с. Пекарі знайдено багато ювелірних виробів, які у них скуповували різні спекулянти. Значна частина цих ювелірних виробів, що потрапляла згодом до колекціонерів, була врятована. Частина ж була вивезена за кордон, і зараз зберігається в європейських музеях і приватних колекціях.

Нажаль, такі пошуки скарбів привели до руйнування культурного шару пам’ятки на значній площі.

Канівський державний природний заповідник

Серед заповідників України Канівський посідає особливе місце: він один представляє лісостепову зону України, що займає третину території України. 

Взагалі, Канівське Придніпров’я є винятково розчленованим природним районом, де первісні лісостепові ландшафти практично не збереглися. Типові природні комплекси найповніше виражені саме на території Канівського заповідника та на його околицях: лісостепові ландшафти поєднуються тут з унікальними «свідками» і результатами давньої геологічної історії та археології — горами, глибокими ярами, зсувами, скіфськими городищами та ін. 

Територія заповідника в дореволюційний час належала місцевим поміщикам та Канівській міській управі. У 1897 р. вчений археолог М.Ф. Біляшевський придбав тут невелику ділянку землі для проведення археологічних досліджень. У 1926 р. це місце разом з прилеглими лісовими угіддями було передано Академії наук України. 


І.С.Їжакевич. На канівських кручах. 1938 р. Полотно, олія. 48,8х35,2 см
МУОМ, Київ


Особливо багато й плідно працював над вивченням рельєфу та геологічної історії краю академік В.В. Різниченко. Він описав форми рельєфу, численні відслонення верств гірських порід, багатих скам’янілостями та відбитками тварин і рослин, нашарування неогенової, палеогенової, крейдової та юрських епох, в яких навіки закарбовані зміни життя протягом мільйонів років геологічної історії.

Лісостеповий заповідник імені Т.Г. Шевченка був створений постановою уряду Радянської України в 1931 р. У 1933 р. заповідник був перейменований на Державний Середньодніпровський із включенням до його складу за плавної та борової терас масиву КончаЗаспа, розташованого під Києвом. В 1939 р. РНК УРСР передала його Київському державному університету. 


р. Дніпро. фото А. Наумов

Великих збитків завдали заповіднику жорстокі бої, що тривали на Дніпрі в 1941 р., 1943—1944 роках. Майже всі його наукові надбання були повністю знищені фашистськими загарбниками. Після звільнення Канівського району Раднарком УРСР спеціальною постановою відновив діяльність заповідника. Протягом 7 років велися роботи з упорядкування його території та вивчення природи. 

Нині Канівський заповідник традиційно залишився у віданні Міністерства освіти та науки України і безпосередньо підпорядкований Київському національному університету ім. Т.Г. Шевченка.

Зараз нагірна грабова діброва заповідника і заплавний острів Круглик займають понад тисячу гектарів. Щоб послабити негативний вплив діяльності людини на заповідник, в 1973 р. навколо заповідника виділено охоронну зону, площа якої значно перевищує територію самого заповідника (1830 га). Більшу її частину займають угіддя держлісфонду, а решту становлять колгоспні поля, ліси й луки, акваторія Кременчуцького водосховища, зелені насадження біля музею Т.Г. Шевченка. 


р. Дніпро. фото А. Наумов

Найбільше враження на всіх, хто приїздить до Канева, справляє напрочуд дивний рельєф навколишньої місцевості. Побачене тут раптово переносить нас з рівнини у справжнісінькі гори. Округлі вершини то тут, то там розкинулись пасмамиланцюгами, які прямують на схід і кручами спадають до Дніпра. 

А серед них — глибокі яри та провалля. Гори з такою назвою не позначені на картах. Однак, відвідавши Канів, переконуєшся, що вони насправді існують. Окремі з них стали історичними, наприклад, всесвітньо відома Тарасова гора, на якій поховано великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Поруч з нею височить оригінальна за своєю геологічною будовою гора, засаджена берізками. Нижче по Дніпру розташовані гори давніх городищ: Мар’їна, Княжа, Пластунка. З їх вершин добре видно панораму величезної греблі гідроелектростанції. 

Вище греблі, скільки сягає око, видніється широчінь Канівського водосховища, над яким кручами звисають Бучацькі й Трахтемирівські висоти. Нижче греблі широким плесом та старичними рукавами поміж заплави розпочинається Кременчуцьке водосховище. А далі, на видноколі лівобережжя, — вузькі смужки золотавих пляжних пісків та безкрає море лісів.

Хоч своїми вершинами Канівські гори не сягають у захмарну височінь, але над Дніпром підносяться на 130—160 м. Вони займають східну околицю Придніпровської височини, найбільші відмітки поверхні якої дещо перевищують 320 м, але навіть на таких її ділянках гірські краєвиди, схожі на канівські, не зустрічаються. Канівські гори — явище унікальне не тільки на Придніпровській височині, а й на всій величезній Східноєвропейській рівнині.

За чистотою повітря Канівське Придніпров’я порівнюють з високогірними районами Кавказу. А якщо при цьому врахувати чистоту дніпрових вод і наявність першокласних річкових пляжів, то можна з упевненістю сказати, що цей куточок землі дуже перспективний для створення широкої мережі будинків відпочинку і курортів аерогідротерапевтичної дії.

Помірний клімат — одне з найважливіших життєдайних джерел цієї місцевості. Його характерною рисою є, передусім, висока тривалість сонячного дня, яка щорічно налічує більше 1710 год., а в роки підвищеного освітлення перевищує 2060 год., тобто майже стільки, скільки на узбережжі Чорного моря. Найбільша тривалість сонячного дня відзначається у травні — липні (понад 760 год.).

Всього корінним, природним лісом зайнято три чверті території заповідника. Є тут і культурні насадження сосни звичайної, дуба, акації білої тощо.

На освітлених схилах гір, пагорбів і балок, на лісових галявинах і по узліссях зустрічаються типові рослини степової флори. Денеде ще збереглися ковила, лещиця волосиста, айстра степова, головатень круглоголовий, горицвіт весняний, різак степовий, волове око та ін. Серед дикорослих рослин трапляється чимало і типових північних лісових видів: копитняк європейський, переліска багаторічна, яглиця звичайна, зеленчук жовтий, зірочник лісовий, бутень запашний.

Своєрідна емблема Канівських гір — білий лелека. В околицях заповідника дуже рідко зустрічається ще й чорний лелека, а на перельотах - сірий журавель, гуси, біла чапля. Заплавні угіддя та мілководдя приваблюють сіру чаплю та квакшу.

З хижаків слід назвати вовка. В грабовій діброві є два «містечка» борсуків. На заплавному острові часто трапляються сліди видри. Досить широко розмножився єнотовидний собака. На угіддях заповідника та його околиць постійно мешкають лісова куниця, європейська норка, тхір, горностай, ласка.
В адміністративному центрі заповідника на околиці Канева можна від відати чудовий музей природи та музей кімнату М.Ф. Біляшевського.

Автор: Т.М.Нераденко, упорядник туристично-краєзнавчого путівника «Золота підкова Черкащини», Черкаси-Брама-Україна, 2006 р.

жовтень 2008 року

Фотографії сайт Канів-інфо

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 1(11) за 2014 рік

Рейтинг

Календар

Серпень 2014

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Липень | Вересень