Пам`ятка промислової архітектури під загрозою знищення

07 березня 2012 11:52 |

«Схаменіться! Будьте люди,
бо лихо вам буде…»
Тарас Шевченко


Коротке повідомлення в газеті “Сегодня” за 23.02.2012 про те, що міська влада має намір на Поштовій площі побудувати ще один п’ятизірковий готель, використавши для цього адміністративно-побутовий будинок комунального підприємства “Київпастранс”, що на Набережному шосе, 2, до глибини душі обурило ветеранів підприємства. Адже в цьому будинку працює понад півтори сотні працівників. Останнім часом будинок було реконструйовано з переплануванням приміщень за сучасними технологіями, тут створена технічна диспетчерська, куди заведено сотні кілометрів кабелів зв’язку, диспетчерська укомплектована сучасною офісною технікою, яка забезпечує автоматизоване керівництво рухом трьох видів наземного пасажирського транспорту – автобуса, тролейбуса і трамвая. На ці роботи було витрачено чималі кошти. А тепер що, починати все спочатку десь в іншому місці?

А “заброшен к нам по воле рока” начальник транспортного главку міської держадміністрації Євген Водовозов на запитання кореспондента – а куди ж дінуться працівники “Київпастрансу”? – з легкістю відповів, що ми їх розселимо по районах, у нас там є багато приміщень. Як же ті функціонали будуть керувати роботою столичного транспорту? Чи може Водовозов сам справиться з таким завданням? На наш погляд, відповідь чиновника кореспонденту дає привід керівництву міської держадміністрації розглянути відповідність його займаній посаді.

Тепер скажемо про сам будинок. Серед старовинних міст України, Київ, мабуть, найбільш багатий на споруди, які є носіями цілого комплексу культурних цінностей – історичних, архітектурних, технічних тощо. До таких споруд по праву належить будинок колишньої Центральної електростанції Акціонерного товариства “Київська міська залізниця”. Його було зведено упродовж 1902-03 рр. за проектом і під наглядом талановитого інженера шляхів сполучення, члена Правління цього ж акціонерного товариства Артура Адольфовича Абрагамсона і відомого київського зодчого, цивільного інженера Володимира Андріановича Безсмертного.

Будинок Центральної електростанції зводився на місці тимчасових вагонного сараю та електростанції, які на початковому етапі забезпечували експлуатацію першого у Східній Європі електричного трамвая по Олександрівському (нині – Володимирському) узвозу. Основний об’єм будинку, що призначався для машинної зали, був трисвітним, одноповерховим. До нього з північного фасаду приєднувався чотириповерховий об’єм тієї ж висоти, в якому розташовувалось акумуляторне господарство та приміщення для обслуговуючого персоналу. Основний мотив фасаду будинку задавався ритмом великих півциркульних вікон, між якими було влаштовано одиночні або спарені лопатки-контрфорси, витягнуті на всю висоту будинку і випущені над вінцевим карнизом, що оживляло силует будинку. Для створення декоративних елементів фасаду та їх загального візерунку були використані характерні можливості художньої обробки цегляної кладки.

Але найбільш цікавим елементом будівлі став запропонований А.Абрагамсоном залізобетонний дах, зведений за системою одного з винахідників залізобетону француза Моньє (Josef Monier, 1823-1906) у вигляді півциркульного склепіння з металевими стяжками. Такий дах, гарантуючи міцність всієї споруди, у той же час створював для того часу незвичайний інтер’єр (не вимагав додаткового улаштування стелі). Застосована форма даху сприяла створенню привабливого вигляду будинку і, вкупі зі збільшеними його деталями фасаду, надало йому рис поширюваного в Києві стилю “модерн”. Місцева преса тоді сповіщала, що подібний залізобетонний дах в Києві влаштовувався вперше. Усі залізобетонні роботи виконувала фірма Г.Каменського з Варшави.

Спершу будинок Центральної електростанції був розрахований на установку 4-х дизель-генераторів німецької фірми МАН потужністю 400 к.с. кожний. Однак дуже швидко цього виявилося замало і в 1907 році будівлю було добудовано з південного причілка ще на два агрегати. Після цього загальна потужність електростанції досягла 2400 кінських сил (на той час - найпотужніша в Європі). Архітектура добудови була витримана в стилі основного будинку. У такому вигляді вся споруда використовувалась за своїм призначенням аж до 50-х років минулого століття. З появою в місті інших потужних джерел електроенергії, дизель-генераторна електростанція була зупинена, а обладнання демонтовано.

За рішенням виконкому міськради зазначену споруду упродовж 1955-57 рр. було реконструйовано під адміністративно-побутовий будинок Київського трамвайно-тролейбусного управління. Під час реконструкції в добудованій у 1907 році частині будинку було змонтовано обладнання Шевченківської тягової підстанції (ТП-705) потужністю 3600 кВт для живлення трамвайного руху по Набережному шосе та Володимирському узвозу, фунікулера і тролейбусного руху на Європейській площі. Цей будинок і досі бере активну участь у формуванні обличчя набережної в районі Поштової площі і добре проглядається з Дніпра та Труханового острова.

Зважаючи на те, що будинок колишньої Центральної електростанції увібрав у себе пам’ять про першу лінію електричного трамвая, що курсував по Володимирському узвозу (демонтована у 1977 р., після 85-річної експлуатації), є цікавим з погляду будівельно-інженерного мистецтва, у його будівництві брали участь визначні особистості і, нарешті, він є досить помітним як витвір архітектури, Комітет охорони пам’яток та історичного середовища міської держадміністрації наказом від 16 травня 1994 р. № 4 взяв його (будинок) на облік як нововиявлену пам’ятку промислової архітектури. Тепер на нього в повному обсязі поширюється дія Закону України про охорону культурної спадщини.

Після об’єднання у 2001 році наземного електричного та автомобільного транспорту в одне комунальне підприємство “Київпастранс”, цей будинок став адміністративним центром останнього.

Дозволимо собі висловити деякі міркування. На наш погляд, щоб будівлю промислової архітектури реконструювати в модерний п’ятизірковий готель, треба буде змінити її зовнішній вигляд (готелю не пасуватимуть амбразуро подібні вікна та інші архітектурні деталі. А робити це заборонено Законом. Отже, щоб не порушувати Закон, не дражнити трудовий колектив, правильним буде для бажаного готелю побудувати нову будівлю.

І ще одне. Історична будівля “Киїпастрансу” навпаки заслуговує на те, щоб у ній на місці колишньої тягової підстанції змонтувати експозицію Музею пасажирського транспорту підприємства, яка за вказівкою таких же керівників була демонтована в попередньому приміщенні по вул.Філатова, перевезена і кинута напризволяще в одному з приміщень Дарницького трамвайного депо. Місце Музею – саме тут, звідки пішов перший у Східній Європі електричний трамвай. І 14 червня нинішнього року київському трамваю виповниться 120 років! То ж який подарунок готує міська влада до його ювілею?!


Казимир БРАМСЬКИЙ,

ветеран електротранспорту,
член Українського товариства
охорони пам’яток історії і культури.



На фото:
Адміністративно-побутовий будинок комунального підприємства
“Київпастранс” по Набережному шосе, 2.

Фото звідси

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Грудень 2018

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Листопад | Січень