Данилевич Василь Юхимович (1872 – 1936)

03 червня 2008 18:22 |

Діяльність більшості провідних музейних діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. періоду достатньо повно висвітлена у сучасній історіографії. Серед них Микола Біляшівський, Микола Сумцов, Дмитро Яворницький, Дмитро Багалій. На жаль, на сьогодні, практично не була досліджена діяльність у царині музейництва відомого українського історика, нумізмата та археолога Василя Данилевича (1872 – 1936 рр.).

Натомість, Василь Данилевич був одним з небагатьох культурно-громадських діячів та науковців, поряд з Миколою Біляшівським та Дмитром Яворницьким, що брали безпосередню участь у створенні та діяльності одразу кількох українських музеїв. Він певний час працював хоронителем Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ), а згодом, після переїзду до Києва, брав участь у роботі Київського художньо-промислового та наукового музею, Музею старожитностей Київського університету, а також був засновником Археологічного музею Вищих жіночих курсів у Києві .

Василь Юхимович Данилевич народився в 1872 р. у Курську в дворянській сім’ї. Вищу освіту отримав у Київському університеті, де його вчителем був видатний український історик Володимир Антонович. Традиційно вважається, що Василь Данилевич належить до київської школи істориків, засновником якої й був Антонович. Вчений – автор значної кількості публікацій з історії Слобожанщини, генеалогії козацької старшини, історіографії тощо.

Закінчивши у 1898 р. університет він викладав у Бакинському та Юр’ївському реальних училищах, а також у Ревельській гімназії. У 1901 р. В. Данилевич був запрошений на посаду приват-доцента у Харківський університет.

Ще під час навчання у Київському університеті Василь Данилевич брав активну участь у науково-дослідній роботі університетських музеїв. В цей час тут працювали два музеї історичного профілю – Музей старожитностей та нумізматичний кабінет. Так, В. Данилевич склав каталог монетних скарбів, що надійшли до нумізматичного кабінету у 1860-х – 1890-х рр. Разом із іншим учнем В. Антоновича, М. Біляшівським – майбутнім директором Київського художньо-промислового музею – регулярно передавав до Музею старожитностей предмети із власних розкопок (загалом до інвентарної книги музею було внесено 810 експонатів, що надійшли від В. Данилевича).

Після переїзду до Харкова, протягом 1905 – 1908 рр., В. Данилевич поєднував посади приват-доцента університету та хранителя (консерватора) Етнографічного музею ХІФТ. Засновником та директором музею був видатний український історик та етнограф М. Сумцов. Поруч з ним плідно працював й В. Данилевич. Виключно завдяки йому у музеї було створено „кримський відділ”, який складався зі 195 предметів народного побуту кримських татар. Вчений також брав участь у створенні „відділу українського генія” у музеї: він зібрав колекцію предметів, пов’язаних з життям І. Котляревського.

Вчений приділяв музею багато сил і часу, багато в чому завдячуючи йому харківський музей став значним науково-просвітницьким центром. У 1907 р. Данилевич відвідав Київ, де ознайомився з колекцією та роботою етнографічного відділу міського художньо-промислового музею. Підсумовуючи досвід роботи київського музею, В. Данилевич у своєму листі до М. Сумцова відзначав велике значення звітів музею (київський музей регулярно видавав річні звіти) та можливість їх безкоштовного обміну на видання інших закладів з метою збільшення бібліотеки власного музею.

Необхідно відзначити й значний внесок вченого в історіографію історії українського музейництва. Так, під час святкування 100-річчя Харківського університету він підготував дві праці, присвячені етнографічному музею ХІФТ та Музею красних мистецтв та старожитностей університету. Вони були надруковані у колективній праці „Учебные общества и учебно-вспомогательные учреждения Харьковского университета (1805 – 1905)” та вийшли окремими брошурами. 

У 1907 р. Василя Юхимовича було запрошено на посаду приват-доцента до Київського університету св. Володимира і з цього часу його життя було пов’язане з Києвом. Тут він продовжував брати активну участь у діяльності музейних закладів. Так, В. Данилевича, як представника Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтв, було обрано членом Комітету Київського художньо-промислового музею і наукового музею. До того ж, він певний час у 1912 – 1913 рр. очолював комісію по влаштуванню у музеї відділу „Старий Київ” та брав участь у розробці його плану та збиранні експонатів.

Починаючи з 1908 р. вчений читав курс археології під назвою „російські старожитності” на Вищих жіночих курсах у Києві, де за його ініціативи у 1913 р. було відкрито Археологічний музей. В. Данилевич, який за відсутності навчально-допоміжних закладів, був змушений викладати свій предмет на базі Київського художньо-промислового музею, зміг довести керівництву курсів необхідність створення Археологічного музею з нумізматичним відділом при ньому. Основою музею стали пожертви від наукових установ, приватних осіб, викладачів та слухачок Курсів. Серед них найбільшою була колекція, отримана від відомого археолога Вікентія Хвойки, що складалася з 242 предметів старожитностей. Щорічно музей отримував 200 крб. на своє утримання та стільки ж на придбання нових колекцій.

Музей проіснував до 1915 р., коли його зібрання були передані до музею старожитностей Університету св. Володимира. Незмінним директором музею протягом цього часу був В. Данилевич.

У 1915 р. В.Ю. Данилевич на певний час покинув Україну та працював у Варшавському університеті. Після повернення до Києва, вчений продовжував викладати у Київському університеті та працював у Академії наук.

Ігор Дворкін, Харків, спеціально для «Музейного простору України»

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Грудень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Листопад | Січень