Сумцов Микола Федорович (1854 –1922)

Заслужений професор Харківського університету, академік АН УРСР, видатний український історик, фольклорист, етнограф, літературознавець. Організатор і керівник низки музеїв на Харківщині. Фундатор одного з найперших етнографічних музеїв в Україні.

Народився у Петербурзі, середню освіту отримав у другій Харківській гімназії (1871), в 1875 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Його вчителями були О.І. Кирпичніков та О.О. Потебня. По закінченні університету був залишений Кирпичніковим на кафедрі російської словесності для підготовки дисертації У 1876 р. декілька місяців слухав лекції у Німеччині. З 1878 р. розпочав викладацьку діяльність у Харківському університеті. У 1978 р. захистив магістерську ("Про весільні обряди, переважно російські"), а в 1885 р. – докторську дисертацію ("Хліб в обрядах і піснях"), з 1888 р. ординарний професор Харківського університету.

М.Ф. Сумцов відомий своєю науковою, культурною, громадською діяльністю. Він автор більше 1500 друкованих праць найрізноманітніших за тематикою та змістом. Серед них дослідження з історії російської літератури, етнографії, історії мистецтва, музеєзнавства та ін.

Багата творча спадщина залишила нам декілька статей та заміток, присвячених розвитку музейної справи у Харкові. В його статтях проблеми влаштування музейних експозицій та питання наукового впорядкування колекцій, значення використання музейних колекцій під час навчального процесу. Практична ж діяльність вченого постійно була пов’язана з музейною історією міста Харкова.

Микола Федорович Сумцов у 1884-1886 рр. був завідувачем музею красних мистецтв Харківського університету. Впродовж цих років він долучався до впорядкування та наукової систематизації колекції.

Опосередковане його піклування про музей красних мистецтв простежується і як члена Харківського історико-філологічного товариства, одним із завдань якого було збір пам’яток історії й культури. Археологічні, етнографічні предмети, придбані товариством, надходили до музею університету. Наприклад, у 1912 р. за його пропозицією правління університету звернулося до Петербурзької Академії наук з проханням надіслати картини з колекції А.І. Куїнджі. Завдяки цьому університетська колекція поповнилася 16 полотнами відомих російських художників.

Його науковій та музеєзнавчій роботі сприяла і діяльність під час організації та проведення ХІІ Археологічного з’їзду. Етнографічна екскурсія північно-західною частиною Харківської губернії дала можливість не лише описати побут місцевого населення, а й зібрати цікаву етнографічну колекцію, яка була представлена на етнографічній виставці з’їзду і описана Сумцовим у каталозі етнографічної виставки.

Ця колекція етнографічних предметів стала основою заснованого у 1904 р. при Харківському історико-філологічному Товаристві першого в Україні Етнографічного музею. Чотири роки працював над класифікацією і систематизацією етнографічної колекції. В результаті ретельного вивчення була створена розгорнута класифікація фондів.

Як етнограф і фольклорист Сумцов вбачав у декоративно-ужитковому мистецтві художню обдарованість народу, тому він завжди звертався до громадськості із закликом збирати і зберігати художні зразки народної культури. Задля цієї мети він неодноразово складав програми з вказівками для збору етнографічних матеріалів. Досліджуючи українські писанки, він визнавав їх справжніми перлинами українського народного мистецтва, а зібрана ним колекція писанок була тому беззаперечним свідченням.

З боку М.Ф. Сумцова велику підтримку одержало порушене у 1882 р. Г.П. Данилевським питання про створення у Харкові художньо-промислового музею. Після відкриття музею 14 грудня 1886 р. Сумцов увійшов до комісії по завідуванню музеєм, яка була затверджена 26 березня 1887 р. Був одним із активних членів комісії, звертаючи увагу на питання придбання експонатів, влаштування виставок тощо. 29 січня 1889 р. він вніс пропозицію про влаштування при міському музеї етнографічного відділу. За певних обставин, він був вимушений назавжди відмовитися від участі у діяльності музею, але на 1891 р. етнографічна колекція нараховувала понад 1000 експонатів.

З 1918 р. керував етнографічною секцією Харківського Губкопису, розробив широку програму вивчення Слобожанщини, у 1920 р. створив музей Слобідської України ім. Т.Г. Шевченка, який очолював до 1922 р. Метою музею ставив вивчення народного побуту, обстеження Харкова і передмість, розроблення етнографічних програм щодо вивчення краю та складання музейного каталогу.

В історіографії вчені позитивно оцінюють науковий доробок М.Ф. Сумцова в галузі музеєзнавства, мистецтвознавства і визнається за ним пріоритет в формуванні певних традицій розвитку музеєзнавства у Харкові кінці ХІХ – поч. ХХ ст.