Для чого потрібні колеги-чоловіки?

Сидимо ми вчора, робочу нараду проводимо. З Олексієм Копитько і Владом Піоро.  Телефонний дзвінок. Від Максима Левади. «У виставковому центрі на Лівобережній – ярмарок індійських товарів». Ми переглянулися. Що там робить Максим Левада?  І дружно вирішили, що він шукає щось одне з двох:

або сарі, або джамадхар. Але скоріше друге.. Та вирішили не з’ясовувати. Приватне життя – є приватне життя.

Та зерна інформації, посіяні близько 16.00 за добу дали «розсаду». І як наслідок – сьогодні ми з подругою і колегою, прихопивши іншу подругу, зробили «вилазку» на лівий берег.

Ну що вам сказати… Іван Дивний таки був правий, коли коментуючи одне фото на Facebook – назвав це «гуцульсько-циганською автентикою». Щодо першої частини я, правда, згодна з ним сперечатися (коли буде час у мене і настрій у Івана), але щодо другої - він правий. Гори шмаття!!!! Хустки, палантини, тканини, покривала, ковдри, килими, спідниці, сукні, сарафани, халати, дерев’яні меблі, вирізані та інкрустовані металом, десятки слонів та слоників з тканини, дерева та каменю, чаї, солодощі і навіть ѓаджети для кармічно-правильного нарізання моркви і цибулі…

Ну, розповідати, що ми придбали, які покупки зробили перед цим, і як пили каву з печивом від «Аптеки щастя» – я не буду. Кому це цікаво. Хочу тільки подякувати пану Леваді. Колеги-чоловіки, крім того, що вміють гарно керувати, показувати приклад працьовитості, генерувати ідеї і відпускати раніше з роботи (на побачення) – вони ще й дуже часто стають у нагоді. Бо інформацією вони володіють значно краще за жінок.

Дякую, Максиме Євгеновичу!