Тепер зрозуміло, як міста стають історичними

Кабінет Міністрів України 3 липня 2006 року своєю постановою №909 затвердив Порядок визнання населеного  місця  історичним:

1. Історичне населене місце -  місто,  селище  чи  село,  яке зберегло  повністю  або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані  з  ними  розпланування  та  форму забудови,  типові  для  певних  культур або періодів розвитку,  та занесене до Списку історичних населених місць (далі - Список).

2. Місто,  селище та село  може  бути  визнано  історичним  і занесено  до Списку,  якщо воно відповідає щонайменше двом з таких критеріїв:

наявність історичних,    архітектурних,    ландшафтних     та садово-паркових об'єктів    культурної    спадщини,    які   мають містоутворювальне значення;

розпланування відповідно  до  минулих  історичних  епох   (до початку XX століття);

збереження основних  композиційних  центрів  та композиційних осей населених місць;

наявність рядової історичної забудови.

3. Для визнання міста,  селища чи села історичним  місцем  та занесення його до Списку Рада міністрів Автономної Республіки Крим або облдержадміністрація на основі результатів наукових досліджень подає до Мінбуду клопотання з відповідним обґрунтуванням, до якого додається  погоджена  та  затверджена  в   установленому   порядку науково-проектна  документація,  що включає історико-архітектурний опорний план,  проект зон охорони пам'яток і проект меж та режимів використання   історичних   ареалів   населених   місць   (далі  - науково-проектна документація).

Зміст науково-проектної документації і порядок її розроблення визначаються   державними   будівельними   нормами,  затвердженими Мінбудом за погодженням з МКТ.

4. Обґрунтування     та     науково-проектна     документація розробляються  на  замовлення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або  облдержадміністрації  науково-проектними  організаціями, які мають ліцензію на виконання робіт з реставрації та відновлення пам'яток архітектури.

5. Мінбуд проводить аналіз поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим або облдержадміністрацією документів і разом з МКТ готує подання Кабінетові Міністрів  України  щодо  визнання  міста, селища та села історичним і занесення його до Списку.

6. Після   занесення   міста,   селища   та  села  до  Списку розробляються  нові  або  корегуються  існуючі   місцеві   правила забудови  і  генеральний  план,  в  якому  визначається  стратегія розвитку історичного населеного місця з урахуванням:

відновлення історичної планувально-просторової структури;

реставрації, реабілітації,  пристосування   та   музеєфікації об'єктів культурної спадщини;

реконструкції і   капітального   ремонту   об'єктів   рядової історичної забудови.

Науково-проектна документація    включається    до     нового генерального   плану   історичного   населеного   місця   як  його обов'язкова складова частина.

7. Місцеві правила забудови та генеральний  план  історичного населеного  місця  затверджують  відповідні  ради за погодженням з Мінбудом і Державною  службою  з  питань  національної  культурної спадщини.

8. Під  час розгляду питання щодо будівництва і реконструкції об'єктів в історичних ареалах історичних населених місць,  зокрема визначення  конкретної  території  під  забудову  та  її граничних параметрів, розробляється історико-містобудівне обґрунтування.

Методику розроблення  історико-містобудівного   обґрунтування затверджує Мінбуд за погодженням з МКТ.

9. Основними напрямами містобудівної діяльності в історичному населеному місці є:

збереження культурної  спадщини  та  традиційного   характеру середовища;

створення сприятливих умов функціонування історичних ареалів;

гармонійне поєднання  нових  будівель  з об'єктами культурної спадщини.

За матеріалами сайту ВРУ.