Відкриття виставки "Малярство | Вибране з колекції Музею Івана Гончара"

Музей Івана Гончара розпочинає серію тематичних виставок «Вибране», де знайомитиме глядачів з кращими взірцями надбань фондових колекцій музею. Ми представимо українські старожитності, зібрані як Іваном Макаровичем Гончаром до свого приватного хатнього музею, так і науковцями вже державного музею впродовж свого двадцятип’ятирічного становлення.

Розпочинаємо проєкт виставкою - «Малярство».

В експозиції представлені твори народних малярів, які репрезентують хатню та церковну ікону народного письма XVII – середини ХХ століть з різних регіонів України, зокрема, Черкащини, Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля, Галичини, Буковини, Покуття, Середньої Наддніпрянщини. У свій час Іван Гончар усвідомив значення цього мистецького доробку народних самоуків-«богомазів» і зберіг від знищення за часів радянського атеїзму 500 одиниць ікон.

Серед унікальних експонатів представлені зразки славнозвісної традиційної народної картини типу «Козак Мамай» ХVIII- ХІХ століть.Такі зображення козака з бандурою під дубом набули широкого побутування і зустрічалася чи не в кожній селянській хаті. Малювали його на дверях, стінах, вуликах, на різних предметах. У свідомості тогочасних людей цей образ набував значення своєрідного оберега від всілякого зла.

Ряд малярських робіт доповнюють народні краєвиди, побутові сцени з сільського життя («Побачення», Панас Плітік, 1889 р.; «Несе Галя воду», сер. ХХ ст,), портрети українських дівчат («Катерина», І пол. ХХ ст., «Портрет дівчини у вінку», Панас Ярмоленко, 20-30 роки ХХ ст.), натюрморти («Натюрморт з кавуном», Дмитро Перепелиця, 1930-ті роки) та інші.

Сьогодні світ лише починає відкривати для себе цінність наївного малярства. Ще донедавна ці твори народного генія офіційно вважалися «низьковартісними», їхню художню цінність визначали у порівнянні з професійним живописом, що підпорядковується іншим законам і має іншу природу буття. Народні маляри творили інтуїтивно, обмежено користувалися засобами лінійної та повітряної перспективи, законами світотіней та рефлексій. Вони не прагнули до фотографічної передачі зображень. Ці завдання народні мистці вирішували спрощено, узагальнено, і від цього їх твори лише набували своєї емоційної сили та глибокої символічності. Вони вирізняються особливою поетичністю, простотою та лаконічністю.

Квітень 2024