Будь-яке суспільство не може існувати без міфів, вони функціонують у його структурі, відповідаючи за різні грані життя людини у соціумі.
Нестабільне суспільство, яким є український соціум упродовж всього існування України як окремої держави, піддане впливу т.зв. «архаїчного синдрому» – своєрідного захисного механізму проти кризових явищ. У ролі аварійних засобів соціального регулювання актуалізуються різні міфи, у тому числі національні, конспіративні, псевдо-наукові, які теж несуть у собі базові архетипові моделі. Серед сучасних міфів, які тиражуються за допомогою мас-медіа та ненаукової літератури, можна зустріти багато гібридних явищ, таких як «індоарійські міфи України», «Велесова книга», «давньоукраїнські
...боги і богині» тощо. У вчених такі композиції викликають усмішку та навіть небажання витрачати свій час і зусилля на критику і розвінчання і без того зрозумілого абсурду. Однак говорити про такі міфи сучасності потрібно, хоча б для того, щоб протистояти невігластву та популізму, які вносять не менше деструктивності у суспільство, ніж економічна та державна криза. Точніше, ці явища взаємопов’язані.
Міфом, про який йтиметься на лекції, є міф «Берегині», що набув неабиякої популярності в українському суспільстві. Цей образ увібрав у себе уявлення про «справжню», «традиційну» українську жінку – дружину і мати та «давню богиню берегиню». Однак сам міфологічний персонаж «берегиня» не має нічого спільного із сучасним образом з однойменною назвою, який, зважуючи на його популярність, є досить затребуваним у нашому суспільстві зараз. На лекції ми поговоримо про цей сучасний міф, з’ясуємо, звідки він прийшов в українське суспільство, чому здобув популярність, і що насправді ховається за назвою «берегиня».
Читатиме лекцію Julia Buyskykh – етнолог, кандидат історичних наук.