Презентація альбому Дмитра Малакова "На Львівській площі Києва" в Музеї історії Києва

Подія відбулась

Початок події:28 жовтня 2016 17:00

Закінчення події:28 жовтня 2016 19:00

Вартість:Вхід вільний

Телефон:044 5202826

Адреса:м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 7

Сайт:https://www.facebook.com/kyivhistorymuseum/photos/a.463956796988763.127015.463909926993450/1292584860792615/?type=3&theater

28 жовтня 2016 р. о 17.00 в Музейно-виставковому центрі «Музей історії м. Києва» відбудеться зустріч з автором книги-фотоальбомом «На Львівській площі Києва» Дмитром Васильовичем Малаковим, відомим києвознавцем, автором багатьох розвідок про історичні цікавинки нашого прадавнього міста.

Обличчя нашого древнього міста змінюється щодня. На жаль, дедалі менше в ньому залишається оаз, де колишні кияни... залюбки прогулювалися цілими родинами за будь-якої погоди. Колись уквітчане зеленими садами і парками місто перестає справляти таке враження на самих містян і тих, хто приїздить сюди. Ошатні і самобутні будівлі, що зводилися видатними зодчими, які вболівали за красу і велич Києва, здебільшого стоять занедбаними і справляють враження полишених напризволяще. Однак людська пам’ять ще зберігає багато такого, про що нинішні мешканці «спальних» і не зовсім спальних районів можуть навіть не здогадуватися, позаяк із плином часу змінюються й уподобання, і смаки. І Львівська площа змінювала своє обличчя, залишаючись проте в усі часи Львівською площею Києва, що веде свій вік від сивої давнини — середньовіччя й до сьогодні.

Та для киян, тих, кому ятрить душу гіркий смуток спогадів не лише про молодість, а й про впорядкованість, довершеність і доцільність, книга-фотоальбом Дмитра Васильовича Малакова додасть позитиву і, можливо, спонукає ще раз побувати на Львівській площі — там, де тепер іще вбирається в осіннє листя сквер, доки новітні забудовники вирішують, як же так перепланувати старовинне, таке ласе ще від часів «міста Ярослава» місце для вигідної торгівлі і зиску.

Кожен небайдужий, перегорнувши сторінки фотоальбому, зможе доторкнутися не лише до минувшини, а й відчути той ностальгічний присмак, коли у буденності та прагненні до «світлого майбутнього» ми розпорошували і втрачали скарби рідного міста…

Попередні | Наступні