Відкриття виставки «Київський Златоуст» Іоанн Леванда» в Софії Київській

У 2014 р. виповнюється 200 років з дня смерті протоієрея Софійського собору Іоанна Леванди (1734-1814). З цієї нагоди Національний заповідник «Софія Київська» готує виставку, яка буде присвячена Іоанну Леванді і відбудеться 24 квітня у Будинку митрополита – пам’ятці архітектури середини XVIIIст.

Виставка є спільним виставковим проектом Національного заповідника «Софія Київська», Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Національного музею історії України, Національного музею Тараса Шевченка, Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам‘яток історії, культури і заповідних територій.

 Іоанн Леванда вважається одним з найвідоміших проповідників у Російській імперії кінця XVIII – початку XIX ст., якого сучасники називали  «Київським Златоустом». Він народився у родині ремісника Василя Сікачки, який проживав на Подолі. За однією з версій прізвище «Леванда» юний Іоанн Сікачка одержав під час навчання у Києво-Могилянській академії. Викладачі вважали ораторський талант юнака таким само прекрасним і цілющим для душі, як квіти лаванди.

У 1786 р. Іоанн Леванда став першим протоієреєм Софійського кафедрального собору і беззмінно обіймав цю посаду протягом 28 років.

На загальноімперське визнання проповідника вказують виняткові як для його сану відзнаки російських монархів. Імператриця Катерина II нагородила протоієрея золотим хрестом та дозволила використовувати при богослужінні палицю, право носити яку в цей час мали лише архієреї та архимандрити. Згодом імператор Павло I нагородив проповідника митрою нарівні з членами Святого Синоду з білого духовенства, а імператор Олександр I відзначив Леванду орденом Св. Анни I ступеня.

Завдяки славі блискучого красномовця, Іоанн Леванда був шанований багатьма знаними людьми свого часу. Це підтверджується як спогадами та листами його сучасників (П.Вігель, І.Долгорукий, В.Капніст), так і згадками про священика у творах письменників ХІХ століття (Іоанн Леванда став одним з героїв повісті Тараса Шевченка «Близнецы»). Незважаючи на загальне визнання Іоанн Леванда залишався скромним і шанованим простим людом. Під час морової язви 1770 року та пожежі 1811 року знедолені мешканці Подолу йшли шукати розради й підтримки саме у отця Іоанна –  «духовного лікаря» киян.

Іоанн Леванда помер 25 червня 1814 р. Його поховали у Софійському соборі під південною стіною патронального Іоанно-Предтечинського приділу, біля Царських врат. Зараз на стіні над похованням розміщена мідна позолочена овальна дошка з меморіальним написом.

На виставці планується представити: портрети Іоанна Леванди та його наставника – Київського митрополита Самуїла (Миславського); «слова» і «речи» проповідника, які поширювали у рукописних збірках поціновувачі його таланту; єдине посмертне видання його проповідей;  відзнаки і нагороди протоієрея; літургійні речі та предмети побутового вжитку тієї доби.

Аудіосупровід виставки дозволить відвідувачам прослухати урочисте «слово» Іоанна Леванди, виголошене у Будинку митрополита 14 квітня 1807 р. з нагоди Пасхи. На відкритті виставки біля поховання Іоанна Леванди буде відслужено урочисту літію.

Квітень 2024