Це треба бачити
Фiрми та послуги
Транспорт Авiа Авто Залізниця Водний
Де жити і що їсти Готелі Кав'ярні та ресторани
Сувеніри та антикваріат
Відгуки

Відгуки

Чернігів, маршрут, Любеч, велопохід

Чернігів - Любеч. Фото

Автор: Сергій Стук, м. Чернігів

Велосипед - зручний, сучасний та екологічний вид транспорту. Гей-гой, зібрався та й поїхав собі, куди очі дивляться.

Пропонуємо невеличку розповідь про минулорічну веломандрівку із Чернігова до старовинного Любеча. Чому б не повторити її цього року? За таким маршрутом можна проїхати на автомобілі або мотоциклі. Можна скористатися рейсовими автобусами або автостопом. Основне - це знати, що попереду на тебе вже чекає дорога, рух, нові враження та знайомства. Чекають природа та відпочинок.

Любеч - одне з найдревніших міст не лише Чернігівської області, а й держави. Згадується у давньоруському літописі "Повість минулих літ" у 882 р. В ХVІІ-ХІХ ст. Любеч був сотенним містечком, волосним центром, належав чернігівському полковнику П.Полуботку, родині Милорадовичів. Чисельність населення складає близько двох з половиною тисяч.

Шлях пролягає через села Рудка, Мохнатин, Кувечичи, Смолигівка. Відстань від Чернігова таким маршрутом близько 55 км. Для повернення був план прокататися іншим маршрутом - через Славутич і Михайло-Коцюбинське, але через відносно піздній виїзд довелося відмовитися і повертатися вже відомими дорогами. Були вони різної якості: від гладенького свіжого асфальту до побитого часом, та ділянки старої бетонки з широкими стиками - жах велосипедиста.

Щоб урізноманітнити подорож, вирішую відхилитися на польову грунтовку. Після Мохнатина стаю в полі і намагаюся обрати правильний напрямок, щоб часом не зробити зайве коло. Орієнтуюся за роздрукованою завчасно мапою та положенням сонця на дану годину - має бути ледь західніше півдня... Доки я сумнівався, до мене під'їзджає на "лисапеті" досить старенький дідусь, явно мене з кимось сплутавши. Він і допоміг остаточно зорієнтуватися. Вже потім я зрозумів, що він напевно поспішив до мене щоб рятувати коня, неподалік якого я зупинявся.

Відвідую проїздом Москалі і Антоновичи і вирушаю до Кувечичей - назад на асфальт. Коли потім на польовій грунтовці мене поволі обганяла "Победа" М-20, склалося враження що потрапив крізь "дірку" в часі років на 40-50 у минуле. Тут і теорія викривленого простору, і про четвертий вимір згадалася... Але коли я його наздогнав і побачив що чоловік в кабіні балакає по мобільному, можна було заспокоїтися.

У центрі Любеча зустрічаю пам'ятку - танк, аналогічний ріпкинському.

Пару кілометрів луками і попадаю на Дніпро із затоками. Помічаю табличку з попередженням про заборону перетину державного кордону. На самому березі розкидані групи відпочіваючих, а дещо далі встановлено чимало різноманітних вагончиків. Своєрідні літні резиденції.